До карантину він ледь не щодня десь виступав, давно ставши одним із найбільш гастролюючих українських співаків. І навіть у нинішніх умовах Арсен Мірзоян влаштував повноцінний концерт на YouTube. На радість своїм шанувальникам і шанувальницям...
— Чи означає це, що ви скучили за сценою, Арсене?
— Мені не дуже цікаво, чи скучив я за сценою. Головне, що за нашою музикою скучили люди. Цей онлайн якраз і був для них... Я дуже вдячний нашим прихильникам і виразив це тим, що стрим відбувався не з кухні з гітарою у руках, а професійно та якісно. Зроблено з любов’ю.
— На ваш погляд, які наслідки для українського шоу-бізнесу матиме карантин? I скільки потім часу треба буде, щоб усе повернулось до докризової ситуації?
— Не думаю, що для шоу-бізу будуть серйозні наслідки. Все повернеться і дуже швидко. Хто зможе, скористається канікулами, назвемо їх так, запише нові пісні, новий альбом, підготує ретельніше якесь шоу. Головне, в якому економічному стані опиниться країна після карантину, і на які жертви готові артисти заради своєї присутності на ринку. Талант повинен бути голодним — нині саме той момент.
— Зате, мабуть, донька тішиться, що і тато, і мама постійно вдома. Напевно, раніше, враховуючи вашу надзвичайну гастрольну активність, таке було нечасто?
— Тішиться не тільки донька. (Усміхається). Велика родина артистів разом. Єдине — Ніна не розуміє, чому ми не ходимо у магазини й на атракціони, і чому її не водять у садок? Вона вже зібрала валізу іграшок, а ми чомусь досі нікуди не їдемо. (Сміється).
Єдине — Ніна не розуміє, чому ми не ходимо у магазини й на атракціони, і чому її не водять у садок?
— Ніні уже чотири рочки. Який у неї характер і як вона його проявляє?
— Вона просто чудова, і це дуже потішний вік. Справжня дівчинка: наряджається кожного ранку сама, малює собі тіні й позує перед об’єктивом. (Донька Тоні Матвієнко і Арсена Мірзояна, між іншим, знялась у кліпі тата “Незнайомці”, а до того в маминому — “Дитячий сміх”. — Ред).
— А як ви її виховуєте — суворо чи не дуже? I хто з батьків у цьому процесі виконує роль поганого поліцейського, а хто — доброго?
— А ми змінюємося, бо у Ніни спочатку хтось стає поганий, ну той, наприклад, хто примусив їсти суп, але поряд обов’язково з’являється добрий поліцейський. Він сварить злого, потім удвох із Ніною позбуваються його, і вони разом їдять суп. (Усміхається).
— Що ви особисто вкладаєте в таке широке поняття, як сімейні цінності? У вас це насамперед...
— Цінності — це повага й довіра. Такий собі пакт — заборона думати й говорити погане одне про одного. Ніколи не жалітися, наприклад, і тому подібне. Все, що ставить під сумнів твій особистий вибір, — вгамовуй. Тримай фасон. (Усміхається).
— Ваша теща розповідала мені, що ви чудово готуєте. Особливо котлети. Як часто тепер експериментуєте на кухні?
— Щодня. (Усміхається). Це моя медитація... Я не люблю вигадливих і адаптованих рецептур. У кожної страви — своя історія, в інгредієнтів є сполучуваність, і в цьому сенс.
У кожної страви — своя історія, в інгредієнтів є сполучуваність, і в цьому сенс.
— Кліп “Джеральдіна” зібрав на YouTube майже 12 мільйонів переглядів, ставши, здається, вашим особистим рекордом. Ви стежите за тими цифрами?
— Я не фанат цифр, вони ніколи не дають справжньої картини. Є багато прикладів, коли цифри аж ніяк не впливають на кількість концертів і на кількість людей у залі. Нав’язування того, що цифрами можна виміряти популярність, — омана. Або має бути ще декілька нулів (усміхається), тоді буде достатньо цифр.
— Чи можлива дружба в шоу-бізі? Ось із Сашком Положинським у вас справді дружні стосунки чи просто творча колаборація?
— Дружба можлива всюди. Головне — аби тобі не брехали. Знаєте, ми дуже різні зі Сашком, але нас об’єднують спільні цінності. Терпіти не можу спекуляції, кон’юнктуру, популізм. З такими людьми не те, що дружби — колаборації не буде.
— Як, на ваш погляд, у нинішній ситуації зберегти оптимізм усім нам?
— Оптимізм — це не шукати винних. Що би не сталося — причина ти сам! Моя мама завжди каже: хочеш дорівнює можеш. Не можеш, отже, не хотів. У кицьки дев’ять життів, а в людини — два. Так от друге починається тоді, коли розумієш, що життя... одне.
— Незабаром — ваш день народження. Любите святкувати, Арсене, чи не дуже?
— Що далі, то сумніше. (Усміхається). Час летить, і нам залишається тільки усвідомити, що без жартів — ніяк, але на самоті від них веселіше не стає. Собі збрехати неможливо. Тому треба святкувати і з друзями, і вдома, і на роботі!
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю зі співачкою KRUTЬ
