Глядачі запам’ятали цю тендітну дівчину з бандурою ще з популярних вокальних телешоу. Тому нікого не здивувала її поява на національному відборі до “Євробачення”. Путівку на конкурс KRUTЬ не виборола, але значно збільшила кількість своїх шанувальників.
— Щиро кажучи, я не засмутилась від того факту, що не перемогла у фіналі національного відбору, — каже “Експресові” 24-річна Марина Круть.— Адже насправді моя ціль була не виграти, а передусім отримати гарний досвід (це ж таке класне шоу) і показати свою творчість людям. Цієї мети я, власне, досягла!
— Цікаво було би довідатись, скільки коштує бандура, з якою ви виступаєте?
— Якщо вас цікавить білий інструмент, з яким ви бачили мене на “Євробаченні”, то це — разова історія. Нам просто знадобилось, щоб бандура була одного кольору з сукнею. (Усміхається). А на концертах я граю на інструменті чернігівської фабрики, який мені колись купила мама. Тоді я мала 10 чи 12 років. Ми його одразу переробили, потім він пережив реставрацію, адаптацію до електроакустичної системи і т. д. Тож сьогодні орієнтовна ціна моєї бандури — від 2 до 5 тисяч євро.
— Вона, напевно, важка? I вам доводиться тягати туди-сюди таку махіну...
— Зрозуміло, що в дитинстві це було непросто. Та людина не пальма — до всього звикає. (Сміється). Нормально! Тим більше, що я ходила потім займатись у спортзал, де, зокрема, качала спину, щоб носити такі важкі інструменти... І взагалі, стараюсь тримати себе у хорошій фізичній формі. Адже недаремно кажуть: коли змінюється тіло, змінюється й сама людина.
Тому я багато працюю з тілом, щоб відчувати його. Це мені дуже допомагає... Знаєте, в кожного музиканта, образно кажучи, є свої таргани у голові, й спортзал допомагає їх виганяти. (Усміхається).
— Може, ви ще й на дієті сидите?
— Насамперед не вживаю м’яса. Причому це така довга історія: сім років я була веганкою, потім на деякий час повернулась до старого способу харчування, а тепер у черговий раз відмовилась. Одне слово, трохи експериментую зі своїм меню. (Усміхається). Проте загалом особливо себе ні в чому не обмежую. По-перше, і так втрачаю вагу під час концертів (кожного разу — щонайменше кілограм), а по-друге, знову ж таки, доводиться носити свою важку бандуру. (Усміхається). Проте це дає мені певний бонус: можу їсти все, що захочу, — наприклад, солодощі — й не гладшати.
Сім років я була веганкою, потім на деякий час повернулась до старого способу харчування, а тепер у черговий раз відмовилась.
— Знаю, що певний час ви працювали в Китаї. Наскільки цікавим та корисним виявився той досвід?
— Я їхала туди з однією метою — заробити на запис альбому. Для китайців бандура — це щось незвичне, тому вони часто плутали її з арфою. (Усміхається). Мені доводилось виступати на різних майданчиках і сценах... Знаєте, це був незабутній досвід і взагалі — школа життя. Сьогодні я би ні за які гроші уже не погодилась. Не ризикнула б... За сім місяців заробила те, що хотіла, і майже відразу поїхала додому. Хоча мала всі шанси там залишитись.
— Скажіть, наскільки ви емоційна людина? I як часто даєте цим емоціям волю?
— Чесно: я дуже емоційна, імпульсивна та експресивна. Проте волію тримати всі емоції, які переживаю, в собі. Не даючи їм можливості вийти назовні. Той вулкан, якщо й вивергає лаву, то всередину. (Усміхається). А ще я досить вразлива. Мене легко зачепити за живе... У душі ж іноді вирують такі пристрасті!
— До речі, ваше серце нині вільне, Марино?
— (Пауза). На цю тему я стараюся не говорити, але... Серце вже зайняте. (Усміхається). Знаєте, для мене любов — це не просто закоханість, а передусім — відсутність надмірного егоїзму, прийняття людини такою, якою вона є, і постійна допомога... Знаєте, моя родина та мої стосунки — головна мотивація. Задля того я і йду до успіху!
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з Іваном Поповичем
