Це один із тих колективів, який буквально живе на валізах. І раніше їх важко було застати в Україні, а сьогодні — тим більше. Вони тільки нещодавно повернулись з великого туру до Сполучених Штатів і вже знову збираються за океан....
— Влітку в нас було дванадцять концертів в Америці, — розповідає “Експресу” Марко Галаневич, автор крилатої фрази “Доброго вечора, ми з України”. — Весною теж там виступали й восени летимо вчергове. Власне, США — це та країна, в якій гастролюємо найчастіше. Що цілком зрозуміло: деякі штати — як європейські держави. Наприклад, населення Каліфорнії — 39 мільйонів! Зрозуміло, що там є де їздити та виступати. Тим більше, що американці добре нас знають і завжди чекають.
— У паузах між концертами в Америці ви встигли злітати до Австралії та Нової Зеландії. Вам уже доводилось бувати в тих краях?
— Так. В Австралії — двічі, а в Новій Зеландії — один раз. І там, і там ми виступали тепер у рамках великого фестивалю етнічної музики. Публіка, як і всюди, приймала нас чудово. До речі, ми не тільки співали, а й проводили майстер-клас з приготування борщу. (Усміхається). Одне слово, в нас залишились гарні враження. Попри довгу дорогу: до Австралії летіти — 18 годин, ще й з двома пересадками. Втім, нам не звикати.
— Ви провели й тур Україною, присвячений 20-літтю гурту. У його рамках виступи відбулися у дев’яти містах: від Львова й Луцька до Одеси й Дніпра. В останніх траплялись повітряні тривоги?
— Насправді вони були скрізь. Наприклад, у Чернівцях декілька разів переривали концерт. Хоча це одне з тих міст, що найменше страждає від “прильотів”. Звичайно, ми хотіли заїхати й до Харкова, але організатори сказали, що це неможливо. Там сьогодні майже не проводять таких заходів. Але ми віримо, що наступного разу обов’язково завітаємо до харків’ян.
Не може не тішити: де б ми не виступали, зали були переповнені, а люди — схвильовані. Ми відчули неймовірну віддачу! А ще — переконались, що треба частіше гастролювати вдома. Не можна обділяти Україну концертами. (Усміхається). З іншого боку — нині надзвичайно важливо говорити зі світом, розказувати про нашу країну, про наш біль, про наше горе і про те, що світ у змозі нам допомогти.
— Оголошувалось, що кошти від туру в Україні підуть на підтримку одного з фондів. Скільки, якщо не секрет, вдалося зібрати?
— Чотири мільйони. Два з них — отримані саме за квитки — ми віддали у фонд “Птахи”, а ще два — від продажу мерчандайзу, сувенірної продукції, а також з аукціонів, які проводили на концертах, — розподілили між знайомими військовими та іншими фондами. Мені здається, що ми зробили гарну справу.
— Закордонні гонорари ви теж скеровуєте на допомогу?
— Так, безумовно. Просто тут, в Україні, ми всі заробітки — 100 відсотків — перерахували. А там, за кордоном, трохи залишаємо для себе. Ну, щоб було на що жити. І нам, і родинам. (Усміхається). Але, звичайно, намагаємося максимально допомагати й підтримувати велику кількість волонтерських організацій, які цих коштів дуже потребують.
— Оскільки ви постійно кудись їдете чи летите, мабуть, час від часу трапляються пригоди з багажем?
— Часто буває, що він запізнюється. Іноді — на день, іноді — на два. І це велика проблема. Тому, наприклад, у тих же Сполучених Штатах просимо наших організаторів винаймати автомобіль, а не купувати квитки на літак. Це справді неприємність, коли ти маєш грати концерт, а не приїхали якісь інструменти. Тоді доводиться їх орендувати, що завжди непросто.
Інша річ, коли йдеться про костюми чи особистий одяг. Пригадую, під час одного з турів у нашої учасниці загубився багаж. Потім він наздоганяв нас протягом місяця (ми постійно переїжджали з міста в місто) і лише під кінець гастролей потрапив до власниці. (Усміхається). Та все це — життєві ситуації, через які особливо не переймаємось.
— Марко, нині ви в Україні, а куди вирушите найближчим часом?
— На вересень, як я вже казав на початку інтерв’ю, у нас заплановані концерти у США. Після того — перерва, а в листопаді стартує великий європейський тур. Він розпочнеться у Польщі й завершиться, здається, в Ісландії. Це наш графік до кінця року, а на початку наступного чекають гастролі Францією... Ось у такому режимі “ДахаБраха” й живе вже багато років. (Усміхається).
