Глядачі полюбили його за серіалом “Коли ми вдома”, який ішов на “голубих екранах” п’ять років. Хоча у фільмографії Олексія Тритенка — понад сорок теле- і кінопроектів. Як українських (“Крути. 1918”), так і зарубіжних (“Голем”)...
— Олексію, цього літа ви десь знімались?
— Так, у продовженні комедійного серіалу “Папік”, де головну роль грає Стас Боклан. Зйомки відбувались на Одещині — в Іллічівську та Овідіополі. Вийшло, нібито, доволі весело. І хоч працювати доводилось у цейтноті (особливо останні два дні), вдалося навіть скупатися. Щоправда, не в морі, а в басейні. (Усміхається). До того взяв участь в онлайн-ситкомі “Чатнуті”. Незвичність цього проекту в тому, що зв’язок із режисером був через Zoom, і тобі самому доводилось виставляти світло, підбирати костюми, готувати реквізит, а потім ще й знімати. Це виявилось доволі важко, точніше — клопітно. Ну, такий досвід теж цікавий.
Щодо наступних проектів, то маю зніматись у фільмах “Подвійний Іммельман” та “Самородки”. Цього літа вони виграли пітчінг Держкіно, тож тепер отримають фінансування. Ось такі мої найближчі плани в кіно.
— А що нового буде в театрі, якщо не секрет?
— Мій друг, актор і режисер Ахтем Сеїтаблаєв, ставитиме “Лісову пісню” Лесі Українки. Причому — кримськотатарською мовою. У цьому незалежному проекті зібралась чудова команда, тож я із задоволенням братиму в ньому участь. За концепцією, це буде щось на зразок “Догвіля” Ларса фон Трієра. Прем’єра запланована вже на жовтень. Нас ще чекає тиждень репетицій перед камерами, які все зніматимуть... На мій погляд, це дуже перспективна робота!
— У вас багато нових проектів, тож треба слідкувати за формою. Цікаво, ви прихильник здорового способу життя?
— Ой, ні. Я не веду здорового способу життя. (Усміхається). Скажу чесно: я звичайна людина. Зі своїми слабкостями та шкідливими звичками. Наприклад, уже багато років курю... А ось спиртне вживаю вкрай рідко. Не скажу, що взагалі “зав’язав”, але після Нового року випивав лише тричі.
Знаєте, я нечувано радий, що за карантин не набрав зайвих кілограмів. На відміну від багатьох друзів та знайомих, котрі сприйняли ситуацію, як можливість трохи розслабитись. Я ж з самого початку не дозволяв собі того й старався більш-менш підтримувати форму.
Не скажу, що взагалі “зав’язав”, але після Нового року випивав лише тричі.
— Скажіть, як у нинішніх непростих умовах — не тільки економічних, але й психологічних — ви заспокоюєте нерви? Може, маєте якийсь універсальний рецепт, який порадили б нашим читачам?
— Я дотримуюсь простої логіки: треба намагатись не вганяти себе у стани, з яких потім буде важко вибратись. Насамперед прагну не брати близько до серця ті життєві складності, що нас переслідують. Тобто намагаюсь ставитись до них спокійніше. А ще — не впадати у відчай. І що би не сталося, йти до своєї мети. Хоча тут на перешкоді виникає така річ, як лінь. У цьому сенсі я жахлива людина. (Сміється).
— А як у вас із самоїдством? Не страждаєте випадково?
— О, я “міністр” самоїдства. (Усміхається). Займаюсь тим цілими днями. Я справді катастрофічно самокритичний, іноді це доходить до крайнощів. Але, слава Богу, певної межі все ж не перетинає. Знаєте, я дуже серйозно ставлюсь до всього, що має стосунок до професії. Якщо бачу, що зіграв погано на знімальному майданчику, так і скажу режисерові: “Це огидно” чи взагалі — “Це лайно”. Хоча мені досить часто відповідають: “Та ти що? Все було класно. В десятку!” Очевидно, дається взнаки ще не втрачений юнацький максималізм і вічне прагнення досконалості.
— Два роки тому ви розповідали мені в інтерв’ю, що двічі були одружені й не поспішаєте робити цей крок утретє. За той час ваш сімейний статус не змінився?
— (Сміється). Ні. Знаєте, я давно зауважив (можливо, це прозвучить трохи пафосно), що з роками мені важче й важче розставатись зі свободою. До того ж образ людини, заради якої ти можеш піти на цей крок, виглядає дедалі казковіше та казковіше. (Усміхається).
Нині мені вистачає жіночої уваги. Але стараюсь нікого не обманювати, насамперед — самого себе. Я завжди відкритий до будь-якого спілкування і... Якщо це спілкування із кимось приведе у підсумку до створення сім’ї, напевно, я буду щасливий.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтер'ю з актором Дмитром Ступкою
