За ухвалення відповідного законопроекту проголосували 312 народних депутатів. “Заспокою скептиків, які хвилюються за державну скарбницю: ініціатива не передбачає загального збільшення видатків державного бюджету на поточний рік. А от її реалізація допоможе досить швидко завершити вже розпочаті будівельні роботи, ввести об’єкт в експлуатацію та гідно вшанувати пам’ять мільйонів жертв трагедії”, — сказала нардепка Євгенія Кравчук.
Нагадаємо, Національний музей Голодомору-геноциду в Печерському районі Києва почали будувати 2008 року. У 2010 році для відвідувачів відкрили першу частину закладу — меморіал, а друга частина має бути власне музеєм. Його планували добудувати до 90-ї річниці трагедії — у 2023 році, але на початку війни цей проект зупинили.
Тим часом українці, які віддають останню копійку на потреби фронту, не можуть зрозуміти, чому в такий важкий для країни час депутати голосують за виділення понад пів мільярда гривень на завершення будівництва музею Голодомору? Адже очевидно, що всі гроші сьогодні мають йти на ЗСУ.
“Якби держава подякувала волонтерам, що допомогли у перші місяці війні, і заявила, що тепер сама спроможна забезпечувати армію всім потрібним, тоді б вона могла витрачати залишкові кошти на культуру та інші речі. Але українська армія досі недоукомплектована матеріальними ресурсами. Кожен знайомий військовий просить купити дрон, передати автомобіль чи допомогти з іншими потребами.
Тому, якщо держава далі не забезпечує належно армію, не можна витрачати кошти на непріоритетні речі, — вважає Святослав Літинський, волонтер, громадський активіст. — Так, музей Голодомору — важливий, але не можна витрачати пів мільярда гривень на його добудову тепер, коли той-таки музей завтра може бути знищений ракетою”.
На думку Святослава Літинського, вкрай важливо розділяти потреби на критичні і ті, які можуть зачекати.
“Не розумію, чому саме тепер постало питання добудови музею. Мені здається, що багато людей живе в іншому світі — паралельному до того, в якому я живу, — каже співрозмовник. — Вони не розуміють нагальної потреби захисту держави. Ми що, вже перемогли? Потрібно реалістичніше дивитися на ситуацію. В Росії відкривають заводи з виробництва дронів, у них втричі більше населення і відповідно — набагато більші мобілізаційні ресурси, тож нам потрібно докладати більше зусиль для свого захисту! За моїми підрахунками, за ці понад пів мільярда гривень можна було б купити 10 тисяч ударних дронів-камікадзе. Це була б величезна допомога!”
До слова, волонтер Святослав Літинський зареєстрував петицію щодо обмеження некритичних витрат під час війни.
“Також слід чітко відмежовувати особисті витрати людей і спільні витрати, які ми делегували робити органам місцевого самоврядування чи центральним органам виконавчої влади, — каже волонтер. — Коли людина витрачає власні кошти на купівлю автомобіля чи на відпустку — це гроші, з яких вона заплатила податки, і, на мою думку, осуджувати таку людину неправильно. Якщо ж наші спільні гроші використовують непріоритетно, то маємо дуже жорстко сказати державі, тим людям, яких уповноважили керувати нашими грошима, що ми не згодні з такими витратами. Потрібно гостро на це реагувати!”
Тим часом народний депутат і голова комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв в одному зі своїх інтерв’ю сказав, що виділені Верховною Радою України кошти на добудову музею Голодомору-геноциду не можна віддати на потреби ЗСУ. За його словами, ці гроші Україна отримала від міжнародних фондів. А такі кошти можуть бути витрачені лише на цивільні потреби. “Ці гроші, взагалі-то, не наші. Не наших платників податків”, — прокоментував народний депутат. Не зрозуміло одне: якщо гроші на добудову музею виділив парламент із бюджету, то про які міжнародні фонди каже пан Потураєв?
