Ця трагедія сталася у великодню ніч. Хлопець, який захищався від компанії п’яних нападників, став обвинуваченим в умисному вбивстві. За версією слідства, він перевищив межі допустимої оборони. “А що Андрій мав робити? Чекати, коли його вб’ють?” — запитують односельці. Люди вимагають справедливого суду. Ця ситуація дала привід порушити гостре питання — у яких випадках самозахист може тягти за собою кримінальну відповідальність?..
Вихідні, північ. До клубу села Глещава, що на Тернопільщині, приїхали шестеро хлопців із сусіднього села Іванівка. Молодики були напідпитку. Місцевий житель, ветеран АТО Андрій Пекельний, зробив їм зауваження. Як розповідають у поліції, це не сподобалося хлопцям, і вони вирішили “розібратися” з бійцем АТО. Андрій Пекельний, аби уникнути бійки, побіг додому та замкнувся. Молодики кинулися навздогін. Вони вирвали клямки та стали вибивати двері. Вдома, крім Андрія, була його мама. Хлопець повідомив про непроханих гостей поліцію. Та, зрозумівши, що небезпека вже надто близько, вийшов до нападників із ножем. Коли почалася штовханина, ударив цим ножем одного з нападників — Володимира В. Поранення виявилося смертельним.
Зі слів працівників поліції, на момент бійки ветеран АТО був тверезий.
Андрій Пекельний зізнався у скоєному. Йому оголосили підозру за статтею 118 ККУ — умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. Суд обрав запобіжний захід — цілодобовий домашній арешт.
Тепер хлопцеві загрожують виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до двох років.
“ВІН ХОРОШИЙ, СПОКІЙНИЙ ХЛОПЕЦЬ”
“Люди кажуть, що Андрій танцював, а Володя його штовхнув. Пішли надвір говорити. Володимир вдарив Андрія, а той його. Андрій втік, а компанія хлопців — за ним, — розповідає Богдан Михайлюк, житель Глещави. — Загалом Андрій — хороший хлопець. У Глещаві закінчив школу, 9 класів, потім пішов в училище, а опісля — в армію. Ніколи не чув про якісь конфлікти, пов’язані з ним. Знаю його як спокійного, стриманого хлопця”.
Євген Бабіч, керівник Тернопільського обласного осередку “Об’єднання добровольців”, каже, що люди, які скоїли напад на Андрія, в Іванівці вважаються “місцевими авторитетами”.
“Вони були випивші, а може, й ще під чимось, — каже Євген. — Коли ці хлопці вривались у будинок Андрія, там була його мама. Як кожна нормальна людина, Андрій мав захищати її та себе. От у мене вдома — четверо дітей, і я не сумніваюсь, що вчинив би так само, як Андрій, я б захищав свою сім’ю”.
Андрій Пекельний служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді в 2018 — 2019 роках.
“Він виконував завдання у зоні проведення ООС, — каже Сніжана Стеценко, пресофіцерка 80-ї ОДШБр. — Командир підрозділу, в якому проходив службу Андрій, а також побратими характеризують його, як виконавчого, відповідального, грамотного та дисциплінованого військовослужбовця, який не мав шкідливих звичок, всі поставлені завдання виконував вчасно та якісно, жодних зауважень під час служби до нього не було, в колективі користувався авторитетом та повагою. Колектив бригади висловлює підтримку Андрієві, адже кожен має право на самооборону та захист свого житла. Виступаємо за законність та чесне й справедливе розслідування справи”.
“АНДРІЙ МАВ ПРАВО НА ОБОРОНУ”
Тим часом адвокати, які брали участь у цій справі, переконують: вини Андрія тут немає.
Вриваючись у помешкання ветерана АТО, нападники виламали дверні ручки.
“Людина намагалася уникнути протиправного посягання на себе, на своє життя у той час, коли в його будинок протиправно вривалися чужі. Андрій просто скористався своїм правом на необхідну оборону. Це право йому, як і будь-якому іншому громадянину в такій же ситуації, гарантує закон України, — каже адвокат Микола Ореховський, який досліджував справу. — У статті 36 Кримінального кодексу України описано випадки, коли людину забороняється притягати до відповідальності — зокрема, у ситуації, якщо вона захищалася від протиправного посягання на життя від групи осіб (а якраз така історія відбулась з Андрієм Пекельним). Також відповідальність не може бути застосована, коли йдеться про захист від озброєної особи або від проникнення у житло в насильницький спосіб.
Андрій перебував у обставинах, які дозволили йому захищати себе, спричинивши нападникам будь-яку шкоду. Нападники, посягаючи на життя, здоров’я людини, проникаючи в житло, самі поставили себе поза законом”.
На думку адвоката, прокуратура передчасно погодила підозру Андрію, а суд передчасно застосував запобіжний захід до нього.
“За притягнення завідомо невинної особи до кримінальної відповідальності теж передбачена кримінальна відповідальність для слідчих та прокурорів відповідно до статті 372 ККУ. Не кожне вбивство є злочином, за який потрібно карати, — вважає Микола Ореховський. — До слова, нещодавно Верховний суд України виправдав жінку, яка захищалась від нетверезого чоловіка. Випадок стався на Харківщині. Спершу її засудили до позбавлення волі, а ВС — виправдав. Отже, Верховний суд утверджує право на захист”.
Адвокат вважає, що нападників треба притягати за хуліганство й за спробу незаконного проникнення у домоволодіння. “Якби вони не вдирались до чужого житла, то, можливо, з їхнім товаришем усе було б добре”, — додає він.
Тим часом у прокуратурі Тернопільської області розповіли, що розпочато кримінальне провадження щодо нападників.
“Теребовлянська окружна прокуратура порушила кримінальне провадження за частиною 2 статті 162 ККУ “Порушення недоторканності житла із застосуванням насильства” (такі дії караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років. — Авт.)”, — каже Леся Гурецька, речниця прокуратури області.
...Судове рішення у цій справі покаже, де закінчується самозахист і починається межа “умисного вбивства”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також подробиці візиту держсекретаря Америки Ентоні Блінкена до Києва
