Кожен з нас міг бачити таких чоловіків і жінок, юних і не дуже, на пляжі, в басейні, на березі річки чи озера. Плавання, активний відпочинок їх не цікавлять, їм важливо лише, щоб шкіра стала шоколадною. Хворобливу пристрасть до засмаги ще називають танорексією.
— Причина, чому любителі засмаги так сильно прагнуть отримати чергову дозу ультрафіолету, криється не лише в тому, який вони хочуть мати вигляд, а й у тому, як вони при цьому почуваються, — каже психологиня Світлана Бєляєва. — Сонячне світло стимулює вироблення ендорфінів, які викликають відчуття ейфорії. Ми отримуємо ці гормони, подібні до опіатів, коли кохаємося, слухаємо улюблену музику тощо. Але декому таких джерел бракує. Людина з танорексією відчуває дискомфорт, коли не засмагає, постійно думає про те, що її засмага недостатньо гарна. Це можна порівняти з анорексією, коли молодій дівчині весь час здається, що вона надто товста. Колір засмаглої шкіри дає їй відчуття впевненості, підвищує самооцінку.
Ось тому “узалежнені від засмаги” можуть проводити довгі години під сонцем, користуватися соляріями, усілякими засобами для автозасмаги, й усе це з однією метою — досягти та підтримувати ідеальний колір шкіри.
Той, хто страждає від цієї проблеми, може свідомо ігнорувати наслідки надмірних сонячних ванн, заплющувати очі на потенційні ризики для здоров’я. Ба більше: відчувати тривогу та роздратування, коли друзі чи рідні вказують на надмірне захоплення засмагою. На жаль, люди з узалежненням не завжди усвідомлюють, що у них проблема. І щоб переконати їх у зворотному, може знадобитися допомога психолога.
— Які проблеми зі здоров’ям загрожують тим, хто надмірно засмагає?
— Передусім це прискорює старіння шкіри, — додає Жанна Приходько, лікарка-дерматокосметологиня. — Сухість, безліч пігментних плям — усе це наслідок надмірного засмагання. Та навіть один епізод сонячного опіку підвищує ризик появи новоутворів, зокрема і злоякісних, як-от меланоми та базальноклітинного раку.
— То як довго можна перебувати під сонцем, щоб засмага була здоровою?
— Засмага — не ознака здоров’я. Це захисний механізм шкіри від надміру ультрафіолету, внаслідок чого в нижніх шарах епідермісу відкладається пігмент меланін. Але навіть він не страхує від опіків, особливо людей зі світлим типом шкіри. Тому важливо не перебувати під сонцем від 11-ї до 16-ї години — це час, коли сонячні промені найбільш агресивні. В інший час досить побути під сонцем (причому не обов’язково в купальнику) до 30 хвилин сумарно, щоб забезпечити організм потрібною для синтезу вітаміну D дозою ультрафіолету.
— Буває, що людина дістала сонячний опік не з власної волі. Якщо шкіра вже почервоніла, які правила першої допомоги?
— Насамперед слід охолодити шкіру й зволожити її, для цього підійде саморобний мокрий компрес. А далі — обробити будь-яким препаратом на основі декспантенолу або D-пантенолу — ця речовина легко проходить у шкіру, зменшує її запалення, прискорює відновлення. Не можна протирати опіки спиртовмісними розчинами, вони підсилюють сухість шкіри. Ще один шкідливий, але досі популярний метод — змащування опіків кремом або сметаною. Не робіть цього: жирна плівка не дає шкірі охолоджуватися і лише підсилює небажані наслідки.
