Росія фактично заблокувала всі порти Азовського та Чорного морів, через які проходило 60% нашого експорту. За даними Мінекономіки, з початку війни експорт українських товарів скоротився вдвічі. Найкритичніша ситуація — з вивезенням сільськогосподарської продукції. За даними ООН, приблизно 25
мільйонів тонн зерна застрягли в Україні через блокування портів та проблеми з інфраструктурою. Це вкрай негативно позначається не лише на нашій економіці, яка недоотримує валютну виручку. Україна була гарантом продовольчої безпеки у низці країн Африки та Близького Сходу, і якщо блокада портів
триватиме й надалі, то цим регіонам загрожує голод.
Наша країна намагається збільшити пропускну здатність залізничного та автомобільного транспорту на західному кордоні. Але наразі нормальні канали логістики в цьому напрямку не запрацювали. Чому?
— До війни через українські морські порти проходило 150 — 160 мільйонів тонн усіх вантажів на рік, — каже віцепрезидент Київської школи економіки Олег Нів’євський. — Це понад 60% нашого експорту. Замістити такі обсяги перевезень іншими видами транспорту наразі фізично неможливо. За нашими підрахунками, залізницею можна додатково вивезти максимум приблизно один мільйон тонн вантажів,
або 12 мільйонів тонн на рік. Це дуже мало.
— “Укрзалізниця” каже, що перевозить 122 тисячі тонн експортних вантажів на добу, тобто приблизно 3,6 мільйона тонн на місяць. Але, за її даними, потенційна спроможність перевезення вантажів на експорт залізничним транспортом становить приблизно 6,6 мільйона тонн. Чому наразі неможливо забезпечити такі обсяги перевезень?
О. Нів’євський:
— Треба розуміти, що залізнична інфраструктура обмежена. Є багато технічних моментів. Наприклад, в України та Європи — різні залізничні системи й розмір колії: українська мережа працює на залізничній колії шириною 1520 мм, а сусідні західні країни — на колії 1435 мм. Потрібні перевантажувальні термінали, а їх не вистачає. Тобто інфраструктура залізниць сусідних країн, як-от Польщі, Румунії, Словаччини чи Угорщини, не готова кардинально збільшити перевезення вантажів. Вона будувалася для забезпечення власних потреб та незначної кількості транзиту. Окрім того, сусідні країни також вивозять свої товари на експорт. З липня розпочнеться новий зерновий сезон, і в Європі утворяться чималі транспортні “корки”. Якщо наше зерно й піде більшими темпами залізницею в Європу, то воно стоятиме там у черзі другим. Тобто ми не вивеземо його у строки, зручні для нас.
— А чи можна збільшити експорт товарів з допомогою автотранспорту?
О. Нів’євський:
— Обсяги таких перевезень також обмежені. Плюс дуже зросли ціни на пальне, вартість перевезення до Європи стала просто “космічною”.
— Наші експортери намагаються диверсифікувати поставки, — додає Марія Колесник, заступниця директора ProAgro Group. — За даними Міністерства аграрної політики та продовольства, у квітні з України вивезли у 5 разів більше сільгосппродукції, аніж у березні, — приблизно 1,1 мільйона тонн. Нещодавно вперше від початку повномасштабної війни Україна відправила за кордон 71 тонну зерна через румунський порт Констанцу. До Румунії збіжжя прибуло залізницею. Україна також планує експортувати своє зерно через литовські та латвійські порти. Але знову ж таки — туди його потрібно доправляти залізницею, потужності якої обмежені. Польща заявила, що планує побудувати “сухий порт” на кордоні з Україною, щоб
збільшити пропускну можливість для експорту української агропродукції. Такими шляхами можна буде експортувати максимум 2 мільйони тонн зерна на місяць. Але на диверсифікацію поставок потрібен час. А його у нас немає.
— Чому?
М. Колесник:
— До початку нового сезону, тобто до липня, Україні треба експортувати щонайменше 25 мільйонів тонн зерна. Бо потім додасться новий врожай. Він буде менший, аніж минулого року, але доволі непоганий, бо аграрії сіють навіть під обстрілами (за попередніми даними, валовий збір зернових та олійних культур очікується на рівні 56 мільйонів тонн. — Авт.). Якщо і наступного сезону Україна не зможе продати своє збіжжя, то фермерам буде ніде зберігати новий врожай, адже елеватори заповнені. Окрім того, нестача українського продовольства може спричинити світову продовольчу кризу та голод у країнах Близького Сходу та Північної Африки, які імпортували наше збіжжя. Нагадаю, до війни Україна була четвертою у світі за обсягом експорту кукурудзи, шостою — за експортом пшениці та першою — за експортом соняшникової олії.
— Невже інші країни не зможуть замінити українське зерно?
М. Колесник:
— Ні, адже у деяких європейських країнах спостерігається посуха, там буде недобір врожаю. Є певні проблеми в Індії та інших аграрних регіонах. Росія, яка також є великим експортером зернових, запроваджує нові обмеження на вивезення, квоти, мита. Так, бачимо, що агресорка намагається красти українське зерно й продавати його на світових ринках. Але наразі це їй не вдається. Єгипет відмовився від краденого зерна, єдина країна, що може його прийняти, це Сирія. Однозначно, що без українського зерна ціни на збіжжя у світі зростатимуть.
О. Нів’євський:
— Вже сьогодні вартість пшениці в Європі наближається до 400 євро за тонну, що майже на 30% більше, аніж до війни.
— Скільки втрачає Україна від блокади морських портів?
О. Нів’євський:
— За нашими оцінками, збитки становлять щонайменше 170 мільйонів доларів щодня. Тобто з початку війни ми вже втратили приблизно 3% ВВП через блокаду. Якщо не вирішиться проблема з експортом, то збитки збільшуватимуться. Це негативно позначатиметься на нашій економіці, гривні. Адже до війни АПК забезпечував 40% експортної виручки та 20% українського ВВП.
— Який вихід із ситуації?
О. Нів’євський:
— На мою думку, без розблокування морських портів проблеми з експортом найближчим часом вирішити не вдасться. Якщо агресія росії продовжуватиметься, то міжнародному товариству треба докласти всіх зусиль, щоб організувати гуманітарні коридори для вивезення зерна з України. Наприклад, це може бути під супроводом ООН або інших організацій. Але чи погодиться на це росія, яка намагається повністю відрізати
нас від моря та знищити українську економіку?..
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також розповідь Ганни Зайцевої, яка евакуювалася з "Азовсталі" разом із шестимісячним сином
