Набув чинності закон про “інвестиційних нянь”. Він передбачає надання державної підтримки українським та іноземним інвесторам із загальною сумою інвестицій від 20 мільйонів євро. Вони, зокрема, зможуть отримати податкові пільги та переважне право на користування землею для реалізації проектів. При цьому загальний обсяг державної підтримки не має перевищувати 30% від суми інвестицій.
Підтримку надаватимуть підприємствам, які працюють у переробній промисловості, транспортній галузі, освіті, науковій та науково-технічній галузях, охороні здоров’я, мистецтві, культурі, спорті, туризмі та курортнорекреаційній сфері. Державні гарантії закріплюватимуться укладенням прямого договору між інвестором та українським урядом.
Також закон передбачає створення спеціальної урядової уповноваженої установи, що займатиметься супроводом інвестиційних проектів, допомогою інвесторам від початку проекту й протягом усього часу його тривалості. Мова йде про так званих інвестиційних нянь.
Про те, чи варто Україні очікувати інвестиційного буму, розмірковують В’ячеслав Черкашин, старший аналітик із податкових питань Інституту соціально-економічної трансформації, Олександр Савченко, ректор Міжнародного інституту бізнесу, та Павло Кухта, ексзаступник міністра економіки.
— Як оцінюєте закон?
В. Черкашин:
— Загалом документ досить рамковий. Потрібна чітка дорожня карта супроводження потенційного інвестора з боку всіх гілок влади, але цього поки що нема. Дуже непокоять великі бюрократичні процеси розгляду, погодження та затвердження інвестпроектів. Спочатку — вимоги до проекту, підготовка та подання заявки з опцією доопрацювання, а потім — ще його оцінка чиновниками різних відомств (МЕРТ, Антимонопольний комітет, Мінфін, Мін’юст, Міністерство захисту довкілля та ще й орган місцевого самоврядування) та прийняття рішення про укладення спеціального інвестиційного договору з боку уряду. Це триватиме надто довго, мінімум 3 — 4 місяці.
Також прикро, що, якщо інвестор не відповідає вказаному в законі пороговому значенню інвестицій (більш як 20 млн євро) або інвестпроект створює менш ніж 80 робочих місць, то він не цікавить державу й залишається без підтримки, стимулів та захисту інвестицій з її боку.
Якщо інвестор не відповідає вказаному в законі пороговому значенню інвестицій (більш як 20 млн євро) або інвестпроект створює менш ніж 80 робочих місць, то він не цікавить державу й залишається без підтримки.
— Що загалом скажете про надання преференцій для окремого бізнесу? Чи існує така практика за кордоном?
П. Кухта:
— Так, деякі країни конкурують між собою точковими пільгами для певних інвесторів. Це нормально. Наприклад, таким шляхом йшла Словаччина, яка активно залучала автомобільні компанії, надаючи їм податкові пільги. До країни зайшли та побудували там свої заводи такі автогіганти, як Volkswagen, Peugeot Citroen, КІА Motors та інші. Але помилково думати, що пільги для інвесторів зіграли вирішальну роль. Автокомпанії прийшли до цієї країни, бо у ній відбулися кардинальні реформи.
О. Савченко:
— Повірте, великим інвесторам із великим капіталом не потрібні “інвестняні”. У всьому цивілізованому світі преференції створюють, насамперед, для малого національного бізнесу. Якщо і варто створювати в Україні преференції, то тільки для такого бізнесу, де ми не можемо собі дати ради. Наприклад, у машинобудуванні, виробництві інноваційної продукції тощо.
Є ризик, що пільгами, які запропонувала наша влада, можуть скористатися найперше українські олігархи. Схожа ситуація була із законом про “зелену енергетику”: спершу він передбачав, що у цей сегмент інвестуватимуть малий бізнес і побутові споживачі. Але в кінцевому результаті пільгами користується насамперед олігархат, який отримує надприбутки.
— То чи чекати Україні великого інвестиційного буму? Минулоріч НБУ зафіксував 420 мільйонів доларів відтоку прямих іноземних інвестицій. Тобто інвестиції до України не приходять, а втікають звідси.
П. Кухта:
— Не треба мати ілюзій, що в країні, де загалом дуже проблемний інвестиційний клімат і незахищені нормально права власності, допоможе цей закон. У нас нереформована судова система, корумпований державний апарат, правоохоронні органи. Плюс — засилля олігархів, які монополізують цілі галузі, нечесно конкурують, використовуючи силовиків і кримінал. Олігархи незацікавлені в тому, щоб сюди прийшов великий іноземний бізнес, бо він створює для них конкуренцію. Це вагомий фактор, який стримує інвестиції в Україну.
Якщо зненацька розпочнуться швидкі реформи та рішуча деолігархізація, приватизація великої частини непотрібних державних підприємств, то інвестори доволі швидко сюди прийдуть, щоб заробити гроші. Власне Польщі вдалося зробити економічний стрибок, бо там фактично викоренили олігархічно-корумповану систему.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про масштаби наркобізнесу в Україні
