Щорічно, починаючи з 2012- го, Інститут Землі при Колумбійському університеті (США) укладає рейтинг країн світу за рівнем щастя населення — World Happiness Report. Цікаво, що п’ять держав Північної Європи — Данія, Швеція, Норвегія, Фінляндія та Ісландія — рік у рік входять до першої десятки світових щасливчиків.
Або ж візьмімо рейтинг якості життя країн, який щорічно готує міжнародна дослідницька організація Numbeo. Тут також на перших позиціях скандинавські країни. А ще серед лідерів — Нідерланди, Німеччина, Швейцарія, Канада, Австралія. Завдяки чому державам, які лідирують у рейтингах, вдалося досягти високих стандартів життя? Відповіді на ці запитання ми шукали разом із експертами.
— Чим можна пояснити успіх скандинавських країн?
— Тамтешні жителі почуваються впевненими у завтрашньому дні, адже у цих державах ставку зроблено на соціальний захист та вирівнювання доходів населення, — каже Людмила Черенько, завідувачка відділу дослідження якості життя Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. Птухи НАНУ. — Наприклад, у цих державах соціально вразливі верстви отримують пристойні виплати.
Проте це має і зворотний бік — люди, які трудяться, сплачують чималі податки. Для порівняння: базова ставка податку на доходи фізичних осіб в Україні становить 18%, а у Фінляндії — 48%, Данії — 51,7%, Швеції — 57%. Так, середня зарплата у Данії — близько 6300 доларів, але понад половину цієї суми йде на податки. Водночас, сплачуючи великі податки, люди там інвестують у свою стабільність. Як наслідок — скандинавські держави мають сучасне обладнання в лікарнях і школах, високорозвинену інфраструктуру, комунікації. Також у цих країнах дуже дбають про екологію, зокрема про стан повітря, річок і лісів. Усі перелічені чинники, власне, сприяють тому, що люди задоволені життям.
— Які ще секрети успіху скандинавських країн?
— Ефективна соціальна підтримка у цих країнах починається із системи освіти, — каже голова Комітету економістів України Андрій Новак. — Наприклад, у Швеції тим, хто здобуває освіту, надають дуже хороші умови — це стосується і житла, і харчування, і можливості знайти перше робоче місце. До слова, північні країни спрямовують на освіту значні кошти — приблизно 7 — 8% ВВП. Приміром, Ісландія витрачає 7,4% ВВП, Швеція — 7,3%. Данія — 7,9%, тоді як середній показник фінансування освіти у світі становить орієнтовно 4,9% ВВП.
— А чим можуть похвалитися німці, швейцарці та нідерландці?
● А. Новак:
— Ці держави мають високоефективні економічні системи, які працюють уже десятки років. Свого часу вони потрапили під дію плану Маршалла щодо відбудови Західної Європи і дотепер збирають плоди ефективної американської програми відновлення та розвитку. Тут високі соціальні стандарти, привабливі для трудових мігрантів з усього світу.
Позитивом є передусім те, що в цих країнах ви завжди можете знайти роботу. Тут низький рівень безробіття, високий рівень зайнятості та оплати праці. Для прикладу, середня зарплата у Швейцарії — понад 7 тисяч доларів (до відрахування податків), у ФРН — близько 4900 доларів.
Переваги, звісно, і в тому, що це Європейський Союз (крім Швейцарії. — Авт.). Немає кордонів, немає заборон щодо руху товарів. Висока економічна активність. Висока екологічна культура. Чітко працює транспорт, якісні дороги, зокрема і в селах.
— А в чому особливості Канади й Австралії?
● Л. Черенько:
— У Канаді люди мають хороші можливості реалізувати себе і дати гідне майбутнє дітям. Ринок праці дає змогу знайти роботу, якщо й не відповідну освіті, то принаймні з високим рівнем оплати і таку, що відкриває перспективи професійного зростання та можливості заробляти більше. Тому активні люди дуже часто обирають для проживання Канаду. До слова, середня зарплата тут — близько 4000 американських доларів.
— Австралія приваблює любителів екзотики та вічного літа, — додає Всеволод Степанюк, економіст. — Тут завжди чисті вулиці, якісні дороги і добірні харчі. Дуже професійно працює поліція. До того ж у країні майже не трапляється крадіжок. Хоч люди традиційно страхують своє майно і життя.
Загалом секретом успіху Канади й Австралії є унікальне поєднання англо-саксонської правової культури і гігантських природних ресурсів. Понад те, у цих великих за площею і багатих на ресурси країнах невелика чисельність населення (у Канаді — 35 мільйонів осіб, в Австралії — близько 26 мільйонів).
