На п’ятий місяць повномасштабної війни Києво-Печерська лавра, головна святиня українського православ’я, все ще перебуває виключно в руках Церкви Московського патріархату. Чому так? Чому, попри те, що мільйони українців воліють бачити тут проукраїнських священників та монахів, у лаврі правлять промосковські?..
Ще два роки тому на сайті Президента України з’явилася петиція про розірвання договору оренди Києво Печерської лаври УПЦ МП та передачу релігійної святині у користування Православній церкві України. Вона набрала потрібну кількість голосів. Щоправда, відповіддю на цю петицію була відписка про те, що з такими питаннями слід звертатися до Кабміну.
Цими днями предстоятель Православної церкви України митрополит Епіфаній звернувся до очільника уряду з проханням дозволити хоча б розмістити новостворений чоловічий монастир ПЦУ на території Верхньої лаври, що є власністю Національного заповідника “Києво-Печерська лавра”.
Міністр культури та інформполітики України Олександр Ткаченко вже повідомив, що у них є чинна тимчасова угода з УПЦ МП про користування двома храмами у Верхній лаврі. А в юридичному відділі УПЦ МП заявили: Києво-Печерська лавра є цілісним майновим комплексом, на території якого з 1988 року “цілком законно” міститься їхній чоловічий монастир. Мовляв, ПЦУ, набувши статусу юридичної особи на початку 2019 року, не може претендувати на церковне майно, сформоване до початку свого існування.
Але насправді тут є велике пересмикування фактів. У липні 2013 року гендиректор тоді ще Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника (у 2020 році структуру перейменовано у Національний заповідник “Києво-Печерська лавра”) і намісник Святоуспенської Києво-Печерської лаври УПЦ МП підписали договір про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю. І от у цьому документі згадується, що чоловічий монастир УПЦ, про який мова, зареєстровано... 25 листопада 2003 року. Себто точно не у 1988-му! В Юридичному відділі УПЦ МП також мали б знати, що, за статтею 17 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”, культові будівлі і майно, що є державною власністю, можуть передаватися у почергове користування релігійним громадам або за взаємною згодою, або згідно з порядком, прописаним у договорах. Тим часом духовенство УПЦ МП чомусь дотепер вважає, що має монопольне право на користування будівлями і майном Києво-Печерської лаври.
— То все ж, чому дотепер у Києво-Печерській лаврі хазяйнує Московський патріархат, священники якого часто прямо підтримують московську агресію?
— Думаю, через те, що в Офісі президента постійно є якісь покровителі УПЦ МП. Раніше це був Сергій Тро-
фімов (заступник керівника ОП. — Авт.). Цілком можливо, що нині є інші лобісти, — каже Людмила Филипович, релігієзнавиця, докторка філософських наук, професорка, завідувачка відділу філософії та історії релігії Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАНУ. — У кінці квітня Верховна Рада відмовилася
розглядати законопроект про заборону діяльності УПЦ МП на території України. Спікер парламенту Руслан Стефанчук заявив, що будемо розбиратися з усім цим після перемоги.
І Президент мовчить, і Мінкульт, яке координує діяльність Держслужби України з етнополітики та свободи совісті, не чіпає УПЦ МП. Оскільки верхівка влади не виявляє ініціативи, то почався рух з низів — усе менше українців толерують поминання Кіріла під час богослужінь, зв’язки УПЦ МП з росією.
— Хто має повноваження позбавити церковну структуру, яка дотепер зберігає духовні зв’язки з РПЦ, права на користування Києво-Печерською лаврою?
— У Кабінеті Міністрів можуть розірвати договір, що укладався між заповідником та монастирем УПЦ МП, — каже Олександр Бабич, історик, краєзнавець, співробітник Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника до липня 2021 року. — Хоча міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко, вочевидь, дружить з московськими попами (коментуючи можливість надати ПЦУ приміщення у Києво-Печерській лаврі, пан Ткаченко називав УПЦ МП “нашою Церквою”. — Авт.). І це відомство за п’ять років не подбало про проведення конкурсу, законне обрання та призначення керівника Національного заповідника “Києво-Печерська лавра”. Нині заповідником керує в. о. генерального директора Олександр Рудник. Подейкують, що його кандидатуру лобіював “смотрящий” кремля за церковним життям в Україні та фінансист РПЦвУ Вадим Новинський, а погоджував намісником лаври — митрополит Павло Лебідь.
Варто згадати, що керівництво чоловічого монастиря на території Києво-Печерської лаври порушило низку законів України про пам’яткоохоронну діяльність. Вони перебудовували споруди лаври без відповідних дозволів, знищувалася автентичність будівель. І це є підставою для розривання договору про безоплатне користування культовими спорудами та іншим майном.
Навіть будь-яка громадська організація чи будь-хто із громадян може звернутися через це до суду з позовом, аби був розірваний договір про користування монастиря УПЦ МП Києво-Печерською лаврою.
Навіть будь-яка громадська організація чи будь-хто із громадян може звернутися через це до суду з позовом, аби був розірваний договір про користування монастиря УПЦ МП Києво-Печерською лаврою.
Л. Филипович:
— Саме Кабінет Міністрів України мав би вирішувати питання, що стосуються користування Києво-Печерською лаврою. Вочевидь, тому митрополит Епіфаній звернувся до прем’єр-міністра Дениса Шмигаля з проханням дозволити розмістити чоловічий монастир ПЦУ на території Верхньої лаври. І тут нема жодної конфронтації. У листі Предстоятель ПЦУ не вимагає: “Віддайте нам лавру”. Просить лише надати приміщення, які не використовуються УПЦ МП.
Тепер для реєстрації нового монастиря ПЦУ як юридичної особи потрібно отримати конкретну адресу розташування. А після цього можна вирішувати й інші проблеми, які виникатимуть. Хай там як, але монополію на всі приміщення Києво-Печерської лаври УПЦ уже зруйновано. Люди усвідомлюють, що це спадщина не лише однієї Церкви. Києво-Печерська лавра — це наше спільне надбання, яке належить усьому народові. Це пам’ятка архітектури, пам’ятка національного значення, яка перебуває під охороною ЮНЕСКО.
— Так. Києво-Печерська лавра ніколи не була спадщиною лише Московського патріархату, — розповідає Андрій Юраш, посол України у Ватикані, експерт з питань державно-церковних взаємин. — З часу свого започаткування і майже до кінця XVII століття лавра перебувала під юрисдикцією Константинопольського патріархату.
Адже Київська митрополія до 1686 року була частиною Вселенського патріархату. І тільки після долучення її до Московського патріархату починається русифікація і нищення Києво-Печерської лаври.
У 1988 році, перед розпадом радянської системи, в Україні фактично функціонувала офіційно лише одна Церква: Московський патріархат та її підрозділ — Український екзархат. Тому й споруди на території Києво-Печерської лаври в той час передали у користування російській церкві. Те, що дотепер лаврою користується духовенство Московського патріархату, — це наша спадщина з часів пострадянської доби. Звісно, що сьогодні слід релігійне середовище приводити до реального стану речей. Не випадково предстоятель ПЦУ звернувся до голови уряду, який наділений відповідними повноваженнями, аби, не провокуючи жодних конфліктів, надали у користування Православній церкві України один чи два храми у Верхній лаврі.
УПЦ МП на території Верхньої лаври має у користуванні два храми — Успенський собор Києво-Печерської лаври і Трапезну церкву святих Антонія і Феодосія Печерських.
— Які храми на території Києво-Печерської лаври тепер не використовують для проведення богослужінь? I чи можна у них звершувати літургії?
О. Бабич:
— На території Києво-Печерської лаври є декілька храмів, які не використовуються. Передати їх можна, але є багато нюансів. Святотроїцька надбрамна церква, яка є при вході у лавру, і Церква Всіх Святих над Економічною брамою — це монастирські храми виключно для ченців. Й для збереження унікальних розписів у Святотроїцькому надбрамному храмі не можна проводити богослужіння. На території Києво-Печерської лаври є ще невелика трапезна церква святого Миколая. А за лаврою — церква Спаса на Берестові. Тут може поміститися невелика кількість прихожан. Проте у всіх згаданих храмах нема по два виходи, які необхідні відповідно до протипожежних норм.
— Як можна цивілізовано вирішити цю проблему?
А. Юраш:
— Розривання з УПЦ МП договору про користування спорудами Києво-Печерської лаври — це може бути конфліктний сценарій. Йдеться про 79 об’єктів, які були передані монастирю у 2013 році. До слова, ПЦУ не претендує на жоден із цих об’єктів, а лише на ті споруди, які нікому не належать.
Л. Филипович:
— Виганяти силою духовенство УПЦ МП із Києво-Печерської лаври ніхто не буде, якщо на це не буде законних підстав. Тепер варто більше тиснути на духовенство й вірних УПЦ МП та перевиховувати їх. Усе ж просвітництво завжди мало найкращий результат. Хоча це вимагає багатьох років роботи.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як українські біженці масово повертаються на Батьківщину
