Війна може швидко закінчитися, якщо Україна отримає дві тисячі касетних реактивних боєприпасів M26 DCIPM для систем залпового вогню HIMARS і M270 MLRS. Так вважає ексофіцер армії США, колишній радник головнокомандувача ЗСУ Ден Райс.
На його думку, ці снаряди дальністю до 45 кілометрів допомогли б українським військовим змінити правила гри на полі бою: завдавати ударів по російській артилерії та навіть знешкоджувати заміновані території.
— Так, касетні снаряди DPICM — високоточні, — каже Олександр Коваленко, координатор групи “Інформаційний спротив”. — Але, як на мене, загальну ситуацію по всій зоні бойових дій вони не змінять. Їх може вистачити для прориву другої лінії оборони окупантів, це би прискорило втечу загарбників із Запорізької області. Однак, щоб виграти війну, двох тисяч касетних реактивних боєприпасів явно замало.
Для прикладу. На сьогодні сили оборони України здійснюють від п’яти до семи тисяч пострілів різними калібрами щодня. Якщо ми говоримо про такі РСЗВ, як БМ-21 “Град”, то система має пускову на 40 реактивних снарядів, які можуть бути й касетними. Для використання двох тисяч снарядів треба використати 50 пакетів. Тобто цей боєзапас нічого не вирішує. Ми вже використали сотні тисяч реактивних снарядів, зокрема здійснили понад 330 тисяч залпів із HIMARS.
— Снаряди M26 DPICM є на складах Німеччини і їх планують утилізувати, — додає Владислав Селезньов, ексречник Генштабу ЗСУ. — Звичайно, краще б їх передали Україні. Ця зброя доволі б серйозно посилила нашу вогневу компоненту. Але погоджуюся, що ці ракети не стануть такими собі “вундерваффе” (дивовижною зброєю), котра докорінно змінить ситуацію на полі бою.
— Чому?
● В. Селезньов:
— Проблема в тім, що ворог дуже щільно замінував наші території. Щільність мінування на певних ділянках становить п’ять мін на один квадратний метр. У такий спосіб РФ намагається максимально ускладнити просування ЗСУ. Росармія продовжує зводити нові захисні споруди та встановлювати нові мінні поля. Тож не варто розраховувати на те, що, подолавши перші лінії оборони, ЗСУ знову не стикнуться з мінними полями за ними. А без розмінування також неможливе застосування, наприклад, танків. Щільність ворожого мінування не лише висока, але й комбінована. Наприклад, ворог встановлює декілька протитанкових мін одночасно, тобто одну на іншу. Для того, щоб трали, які ми використовуємо, внаслідок наїзду на такі мінні пастки вибухали, а з ними — і техніка.
— Чи достатньо лише засобів розмінування, щоб прискорити подолання ворожої багатоешелонованої оборони? Якої ще зброї нам нині бракує?
● В. Селезньов:
— Потрібно забезпечити механізацію процесу розмінування. На сьогодні це все відбувається здебільшого вручну й потребує чимало часу. Крім того, щоб докорінно змінити ситуацію на полі бою, вкрай потрібні винищувачі F-16 — для прикриття наших військ з повітря.
— Щоб зламати ворожий фронт, треба якомога більше не тільки літаків F-16 та важких бомб до них, але й далекобійних ракет ATACMS, — каже Петро Черник, військовий аналітик, полковник ЗСУ у відставці. — Причому мова йде не про десятки чи сотні одиниць, а тисячі. На складах США є понад чотири тисячі ракет ATACMS. Інше питання — чому їх нам не дають.
— Так, для ефективного подолання ворожої оборони потрібні крилаті ракети дальнього радіусу дії, котрі б дозволили тримати під вогневим контролем логістику окупантів, — додає Дмитро Снєгирьов, співголова ГІ “Права справа”. — А саме — місця постійної дислокації особового складу, так звані оперативні резерви, склади з боєкомплектом. Це дозволило б значно покращити наступальну спроможність ЗСУ.
Ще одне. Ця війна — війна технологій. У РФ підготовленого мобілізаційного резерву — 1,7 мільйона осіб, загального ж резерву — 10 мільйонів. І противник, якщо не матиме достатньої кількості озброєння, зможе використовувати тактику Другої світової війни, а саме — “м’ясні” штурми за рахунок переваги в чисельному складі. Відповідно, щоб мінімізувати наші втрати, Україні потрібне насамперед високотехнологічне озброєння, яке за своїми тактико-технічними характеристиками перевищує радянські та російські зразки.
— На деяких напрямках ЗСУ вже подолали першу та другу лінії оборони. Що далі?
● Д. Снєгирьов:
— Дійсно, є просування та вихід на другу лінію оборони в районі Старомлинівки. Деокуповано Урожайне. Аналогічна ситуація і на Запорізькому напрямку. Третя лінія оборони — основна. Там відсутні широкі мінні поля, тобто 15 кілометрів суцільних мінних полів уже не буде. А лише лінія окопів, довготривалі вогневі точки, так звані ДОТи і ДЗОти, ствольна артилерія та бронетехніка. З ними можна боротися за рахунок контрбатарейної боротьби. Дальність ураження західної зброї у півтора раза більша, аніж у російської.
Зауважу, що наразі наш наступ сповільнений і через насиченість ворожої оборони системами РЕБ (“Мурманськ” і “Красуха”). Вони створюють перешкоди для роботи українських безпілотників, а також глушать стільниковий зв’язок. Це унеможливлює координацію дій між штурмовими підрозділами ЗСУ. На користь ворога працює й місцевість. Адже на півдні та сході — рівнина, тобто все видно, як на долоні.
