У кількох СІЗО України стартував новий проект — платні камери. Хто може туди потрапити, скільки для цього потрібно заплатити та який вигляд мають ці камери порівняно зі стандартними?
...Висока цегляна будівля Львівського СІЗО No19 обтягнута колючим дротом. Заходжу через металеву браму й опиняюся у довгому коридорі. Мене зустрічає Сергій Кузьмич, заступник начальника зі соціальної роботи. “Покажу вам нашу нову платну камеру. Будете здивовані”, — веде мене сходами догори.
ДЛЯ ОДНИХ — ПЛАЗМА, МІНІКУХНЯ, КОНДИЦІОНЕР...
Заходимо до кімнати. Тут пахне свіжою фарбою, світло й затишно. Є два ліжка з м’якими матрацами, постільна білизна, великі подушки. А також — столик, стільці, плазмовий телевізор, обідній стіл, кондиціонер. На стінах — ікони й картини. У кухні — мікрохвильова піч, електрочайник, холодильник і навіть мультиварка! Є душова кабіна, дзеркало, зручна вбиральня.
“Скільки коштуватиме проживання тут?” — питаю. “Тисячу гривень з особи за добу, 3,5 тисячі — за тиждень і 4 тисячі за місяць”, — відповідає співрозмовник. Загалом у цьому слідчому ізоляторі живе 840 осіб — і підслідні, і засуджені. Платна камера — лише одна. Можливість користуватися нею передбачена тільки для тих, чия провина ще не доведена у суді.
“Проект із платними камерами для України — експериментальний, — каже начальник СІЗО No19 Вадим Кутовий. — А кошти, сплачені затриманими, використовуватимуться для потреб СІЗО. Зможемо зробити ремонти в інших камерах, закупити обладнання для нашої лікарні”.
ДЛЯ ІНШИХ — ДУШ РАЗ НА ТИЖДЕНЬ, ТУАЛЕТ У ПІДЛОЗІ
А що пропонують у СІЗО для тих в’язнів, які не мають змоги оплатити вартість покращеної камери? Поглянемо. Прохолода, відсутність ознак ремонту, з меблів — шість старих ліжок. У кутку — віник та приладдя для прибирання. Над ним — заглиблення у стіні, яке слугує полицею для продуктів. Там викладений хліб, чай, борошно, залізний посуд та електрочайники.
Пофарбована частина підлоги закінчується у центрі камери, решта площі — подерта деревина. Туалет — обладнаний у підлозі за дерев’яною ширмою. Душ в’язні можуть прийняти раз на тиждень у спільній душовій.
“Звичайні камери в нас розраховані на 5 — 7 людей”, — відзначає Сергій Кузьмич.
В одній із звичайних камер зустрічаємо 47-річного Богдана. “Мені дали термін покарання — 2 роки, — каже він. — Приїхав із заробітків, удома застав дружину з коханцем, надавав їм трохи штурханів... Уже три місяці живу в СІЗО, працюю на будівництві. Інші ув’язнені зайняті у пекарні, розносять хліб, баланду... На умови ми не скаржимось. Поки я сюди не потрапив, уявляв тюремне життя набагато гіршим. А кондиціонерів і що там ще в платних камерах є, мені не потрібно”. Богдан зітхає і дивиться на старе залізне ліжко в своїй камері. До речі, саме він із кількома будівельниками робив ремонт у платній камері. В’язень заробляє тут 1700 гривень на місяць. Власноруч підрихтував тюремну кімнату, в якій живе.
“ЦЕ — ДИСКРИМІНАЦІЯ ЗА МАЙНОВОЮ ОЗНАКОЮ”
“Платні камери були б доречні, якби у всіх інших камерах були забезпечені нормальні умови проживання та харчування для в’язнів, — вважає Олександр Букалов, правозахисник, експерт із пенітенціарних питань. — А тепер більшість камер у СІЗО мають жахливий вигляд. У 2002 році я відвідував в’язниці у США, де платні камери експлуатують уже давно. Але ж там і у звичайних камерах скрізь є хороші меблі, санвузли. Платні камери, звісно, кращі, але якщо людина не має можливості платити, то це не дискримінує її права на належні умови проживання”.
Сергій Старенький, ексголова Державної пенітенціарної служби України, заступник голови Комітету захисту прав людини Національної асоціації прав людини, нагадує: з 2003-го по 2009 рік платні камери функціонували в Київському та Одеському СІЗО. Але їх довелося закрити. “Платні камери не приносили належного прибутку для того, щоб відремонтувати звичайні камери та покращити умови проживання для всіх ув’язнених СІЗО, — каже Сергій Старенький. — Крім того, теперішнє нововведення є прямим порушенням Закону про попереднє ув’язнення. Статтею 7 цього закону заборонена дискримінація ув’язнених за національною, релігійною, статевою та расовою ознакою.
Щодо американського досвіду, який часто ставлять у приклад, варто сказати: в США приватні камери діють тільки в колоніях, де особи вже відбувають покарання, а не тільки чекають на вирок суду, як у СІЗО. В’язні працюють на підприємствах, отримують гроші за свою роботу й тому здатні заплатити за кращі умови в платних камерах. У СІЗО люди переважно не мають своїх коштів”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як розрекламована електронна система охорони здоров'я додала проблем і медикам, і пацієнтам