Ми чи не щодня закликаємо світ посилити санкції проти росії. І західні партнери поступово це роблять. Однак під українськими санкціями досі не перебувають понад 1000 фізичних та юридичних осіб російської федерації, які в той чи інший спосіб причетні до війни в Україні та на які наклав санкції Захід.
За даними організації State Watch, з 24 лютого РНБО ухвалила п’ять рішень про застосування санкцій проти 298 росіян та 241 російської компанії й організації. Але більшість чинних санкцій (87,5%) стосується... російських вищих навчальних закладів та їх ректорів. Водночас санкції, наприклад, до понад 50 компаній російського військово-промислового комплексу практично не застосовувались.
Серед керівників великих компаній, які потрапили під українські санкції, — лише власник контрольного пакета акцій АФК “Система” Владімір Євтушенков та гендиректор “Росатома” Алєксєй Ліхачов. Євтушенков став першим російським олігархом, у якого Вищий антикорупційний суд (ВАКС) днями конфіскував активи на території України.
Лише наприкінці серпня, на сьомому місяці війни, Кабмін спромігся утворити міжвідомчу робочу групу, яка “покликана прискорити ухвалення нових санкцій проти росії”. Чому санкційна політика нашої країни в умовах війни є такою кволою? Про це розмовляємо з Антоніною Волкотруб, членкинею правління Центру протидії корупції, та співзасновницею Ліги антитрасту Агією Загребельською.
— Яким узагалі є процес накладення санкцій та стягнення активів російського походження на користь України?
● А. Волкотруб:
— У травні цього року парламент ухвалив законопроект, який дозволяє забирати активи російського походження на користь України. Мова про спеціальний новий вид санкцій у формі стягнення активів, який застосовується за рішенням Вищого антикорупційного суду України після відповідного позову Міністерства юстиції.
Визначено чітку процедуру та підстави, як російські активи обертати на користь нашій перемозі.
Звісно, це не єдиний інструмент для стягнення активів. Є ще кримінальні провадження, де такі активи можна стягувати через вироки з конфіскацією. Однак на це можуть піти роки. Також є механізм націоналізації, який поширюється переважно на майно росії як держави.
Більш ніж через три місяці після прийняття закону про санкції ми врешті маємо перший вирок ВАКС, котрим конфісковано статки путінського олігарха Євтушенкова в Україні — одного з найбагатших росіян, який безпосередньо причетний до війни в нашій країні (його концерн “РТІ Системи” виробляє і постачає міноборони рф стаціонарні радіолокаційні станції “Воронеж”, призначені для виявлення й супроводження балістичних і крилатих ракет та інших аеродинамічних об’єктів).
— Які активи Євтушенкова конфісковано?
● А. Волкотруб:
— Йдеться про 17 об’єктів нерухомості загальною площею майже 100 тисяч квадратних метрів, а також частки олігарха в декількох українських фірмах. Рішення ВАКС ще має підтвердити Апеляційна палата, перш ніж майно остаточно перейде в дохід держави.
Але зауважу, що справа Євтушенкова стала просуватися лише після того, коли почався публічний медійний тиск на нашу владу. Водночас це далеко не єдиний російський олігарх, який має серйозні статки в Україні. Є ще майно Дерипаски, Бабакова, Ротенберга, Фрідмана, Міллера та інших багатіїв путінської росії.
● А. Загребельська:
— Наприклад, депутатові держдуми рф Александру Бабакову, який голосував за анексію Криму і проти якого у США розпочали кримінальне провадження та декілька тижнів тому висунули звинувачення, в Україні належить мережа обленерго, готелів та казино. На Міхаіла Фрідмана, якому належить “Альфа-банк” (нині “Сенс банк”), “Київстар” та “Моршинська” і який перебуває під санкціями у всьому цивілізованому світі, Україна досі не наклала санкцій. Те саме стосується власника торговельного центру Ocean Plaza Аркадія Ротенберга.
— Чому, попри жорстоку війну, яку веде росія проти нашого народу, влада зволікає з накладенням санкцій на путінських олігархів і не тільки на них?
● А. Волкотруб:
— За моїми припущеннями, санкціями просто торгують. Тобто російські олігархи або пов’язані з ними особи заносять українським політикам певну суму, щоб не потрапляти у санкційні списки. Інакше важко зрозуміти, чому держава так довго не спромоглася запровадити санкції проти багатьох одіозних росіян.
● А. Загребельська:
— На жаль, у росіян ще залишилися гроші на підкуп наших чиновників. І вони охоче їх для цього використовують.
— Чим загрожує таке затягування із накладенням санкцій?
● А. Волкотруб:
— Що довше Україна зволікає, то більше російських активів втрачає. У росіян було багато місяців, щоб придумати, як вивести їх з України, продати нерухомість або ж змінити структуру власності компанії. А це означає, що ні бюджет, ні наша армія не отримають таких потрібних грошей.
● А. Загребельська:
— Це створює загрозу і для нашої національної безпеки. Адже росіяни, доки володіють в Україні значними активами та мають можливість заробляти гроші, зможуть впливати на державну політику в потрібний момент, створювати провокації, поширювати російські наративи, купувати політичні проекти та медіа, вербувати людей.
Крім того, це завдає шкоди нашій репутації на міжнародній арені, негативно впливає на довірливі відносини з партнерами та може гальмувати накладення санкцій та конфіскацію майна росіян за кордоном. Бо ж якщо ми самі цього не робимо, то навіщо це робити іншим країнам?!
— Чи допоможе пришвидшити процес новостворена санкційна група?
● А. Загребельська:
— Хочеш затягнути процес — створюй робочу групу! Золоте правило, яке працює безвідмовно. Сьомий місяць війни з рф. Знищені міста і села. Тисячі вбитих і поранених. Понад 1000 російських суб’єктів під санкціями у всьому розвиненому світі. А Україна лише створює робочу групу щодо санкційної політики. А де результати? Їх, як бачимо, практично немає. Влада чи не щодня розповідає, що заарештувала чи передала в управління АРМА майно росіян на мільярди гривень. Але це — ні про що... Сьогодні заарештували, а завтра продажний суддя красиво виведе все з-під арешту. Як це було з одним із найбільших столичних ТРЦ Ocean Plaza, який контролює путінський олігарх Ротенберг (у серпні Печерський райсуд Києва зняв арешт із будівлі ТРЦ. — Авт.).
Жодні групи не дають ефекту, якщо немає політичної волі у перших осіб держави та кадрового потенціалу в уповноважених органах. Поки що ні першого, ні другого я не бачу.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як у розпал війни уряд хоче розпродати величезну кількість держмайна
