Українці стали щасливішими, толерантнішими і патріотичнішими, проте менш релігійними та агресивнішими. Про це свідчать результати сьомої хвилі Світового дослідження цінностей (WVS), яке охоплює 120 країн, або 95% населення світу. Востаннє його проводили дев’ять років тому. Про зміни, які сталися за цей час, говоримо з експертами.
До розмови запрошуємо Інну Волосевич, заступницю директора Info Sapiens (одна з організацій, яка проводила дослідження), Марту Чумало, психологиню центру “Жіночі перспективи”, та Вадима Васютинського, головного наукового співробітника Інституту соціальної та політичної психології НАПН України.
— Які основні зміни зафіксувало дослідження?
І. Волосевич:
— Внаслідок карантину через епідемію СOVID-19 багато наших громадян втратило роботу або частину доходу. Та, незважаючи на це, у 2020 році, згідно з даними дослідження, українці почуваються в більшій безпеці, зокрема й фінансово, а також щасливішими, ніж дев’ять років тому. Так, частка щасливих людей в Україні зросла з 68% до 78,3%.
— Що цьому посприяло?
— Більшості людей для щастя потрібне задоволення базових фізичних потреб. Так от дев’ять років тому ці потреби задовольнялись набагато гірше. У 2020 році бачимо вищі оцінки безпеки, здоров’я і фінансового становища. Зросла частка людей, які вважають, що в них гарне здоров’я, — з 37% до 46%, знизилась частка незадоволених фінансовим становищем — з 48% до 39%. Збільшилася частка тих, хто за останній рік ніколи не почувався в небезпеці у своєму помешканні, з 69% до 74%.
Крім того, посилилась довіра між людьми, а що вища довіра, то вищий рівень щастя. Ще зросла важливість вільного часу, а рівень щастя дуже пов’язаний з тим, як ми проводимо дозвілля. Цьогоріч спостерігається зростання громадської активності, участі у благодійних організаціях (іноземні дослідження свідчать, що це сприяє щастю). Та й, вочевидь, під час війни та епідемії українці стали більше цінувати те, що мають.
Посилилась довіра між людьми, а що вища довіра, то вищий рівень щастя.
— Чи українці стали більш толерантними?
І. Волосевич:
— Підвищилась толерантність до гомосексуалів, людей з ВІЛ, абортів, але знизилась толерантність до людей іншої національності. Перше можна пояснити зміною поколінь, а також кампаніями за права гомосексуалів і людей з ВІЛ, гей-прайдами, що “нормалізують” ці групи. Якщо в 2011-му 62% українців відмовлялись жити поряд із гомосексуалами, то зараз таких 45%.
Зниження толерантності до людей іншої національності можна пояснити передусім погіршенням стосунків із росіянами внаслідок війни.
— А чому знизилася частка тих, хто вважає Бога важливим у своєму житті — з 64% до 56,3%? Українці стали менш релігійними?
І. Волосевич:
— Зниження релігійності — загальносвітовий тренд. Також це може бути наслідком дискредитації УПЦ МП, церковних чвар. Водночас подібне може свідчити про зниження духовності, а не впливу Церкви: так, зменшилася частка тих, хто молиться щонайменше декілька разів на тиждень, з 42% до 39%, але зросла частка тих, хто відвідує релігійні служби не рідше як раз на місяць, з 24% до 34%.
В. Васютинський:
— Західна Європа рухається у бік поширення атеїзму. Наприклад, за різними даними, у Чехії залишилося лише 10% віруючих. Думаю, і ми йдемо цим шляхом. Тут декілька причин. Українці стають впевненішими в собі й менше звертаються до Бога.
— Як щодо рівня патріотизму?
І. Волосевич:
— Якщо в 2011 році 67% пишалися українським громадянством, то в 2020-му таких уже 82,2%. Після початку війни українці стали більше любити й цінувати свою Батьківщину.
Окрім того, вибірка 2020 року не повністю співставна з вибіркою 2011-го та попередніх хвиль через окупацію частини Донецької та Луганської областей і Криму. Тому динаміка відображає не лише суспільні зміни, але й наслідки неврахування частини населення у вибірці. Можу лише припустити за попередніми дослідженнями, що мешканці окупованих територій менш толерантні й патріотичні. Відтак їх неврахування могло привести до підвищення рівня толерантності й патріотизму в результатах дослідження.
— Які негативні тенденції зафіксувало дослідження?
М. Чумало:
— Менше людей засуджують домашнє насильство. Це дуже негативна тенденція. Також дослідження зафіксувало зростання поширеності гендерних стереотипів щодо того, що “університетська освіта важливіша для хлопчика, ніж для дівчинки”, і що, “якщо жінка заробляє більше грошей, ніж чоловік, це зазвичай викликає проблеми”. Думаю, це результат посилення в останні роки антигендерних ініціатив.
— Дослідження показало зниження довіри до влади. Як ви це прокоментуєте?
І. Волосевич:
— На жаль, українці часто голосують емоційно за харизматичну особистість або яскраву рекламу і, не отримавши “покращення вже сьогодні”, дуже швидко розчаровуються. Так, нинішній президент мав найбільший кредит довіри за всю історію України вочевидь тому, що він був не політиком, але вже через рік рейтинг його партії знизився у півтора раза, а довіра до органів державної влади нижча, ніж була 9 років тому.
Водночас у 2020 році українці стали більше розраховувати на себе. Так, зросла підтримка тверджень “люди більшою мірою самі повинні нести відповідальність за те, щоб себе забезпечити” (на противагу “держава повинна нести більше відповідальності за те, щоб усі громадяни були забезпечені”), “частка приватної власності у бізнесі та виробництві повинна бути збільшена” (на противагу збільшенню державної частки).
Іншою причиною зниження довіри до державних інституцій є загальне зниження пієтету до влади — частка тих, хто позитивно оцінює зростання поваги до влади, знизилась з 50% до 32%. Я вважаю, що це добре, до влади треба ставитись критично, але критика повинна бути конструктивною.
— Які загалом висновки можна зробити з цього дослідження? Куди ми рухаємося?
І. Волосевич:
— Українці поступово стають толерантнішими, надають більшого значення демократії, критичніше ставляться до політичних та релігійних лідерів. Громадська активність підвищується, взаємодовіра між людьми зростає. За більшістю цих показників Україна цьогоріч уже перевершує такі країни ЄС, як Румунія, Болгарія, Греція, Польща, Кіпр. Водночас такі цінності найбільш притаманні економічно розвиненим і найщасливішим за різними рейтингами країнам — як-от Швеція, Норвегія та Данія. До цих країн нам ще далеко, але ми рухаємось саме в їхньому напрямку.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, чого очікувати світові загалом й Україні зокрема від Джо Байдена
