З 1 червня на дорогах Києва та Київщини запрацювала система автофіксації порушень ПДР — тут встановлено 45 камер. Наразі вони фіксують лише перевищення швидкості руху транспортних засобів. За перші п’ять днів роботи такі комплекси виявили понад 200 тисяч порушень! Водії-порушники отримують так звані листи щастя.
Однак до ноу-хау на українських дорогах є чимало запитань. Про проблеми автоматичної фіксації по-українськи розповідають автоюрист Богдан Глядик, координаторка кампанії “За безпечні дороги” Олеся Холопік та юрист Тарас Гук.
— Як працює фіксація порушень ПДР в Україні?
О. Холопік:
— Інформація з камер надходить до центру обробки даних автоматичної фіксації порушень ПДР департаменту Патрульної поліції. Тут її розглядають — перевіряють наявність та повноту даних про відповідальну особу, транспортний засіб, відповідність номерного знака марці та моделі ТЗ (з реєстрів МВС і Мін’юсту).
Після того як сформовано постанову про накладення адміністративного стягнення за відповідне правопорушення, працівник поліції накладає свій електронний підпис. Далі постанову автоматично передають до установи, де її друкують на паперовому бланку зі спеціальними елементами захисту. Видрук надсилають відповідальній особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
— За яким принципом у поліції вирішують, кого штрафувати, а кого ні?
Т. Гук:
— За даними МВС, у перший день роботи камер зафіксовано 35 762 порушення, але опрацьовано лише 5620 подій. Чому так і за яким принципом працівники поліції вибирають, кого штрафувати, не відомо. Критеріїв такого відбору немає.
Можна припустити, що наразі штрафують тих, хто набагато перевищує швидкість. Але це неправильно. Усі порушення мають бути опрацьовані, а відповідальні — покарані. У багатьох навіть закралася підозра, чи не буде укладено списку автомобілів, які просто не штрафуватимуть, — адже обирають їх вручну.
Тут, на мою думку, не закладено основного принципу — рівності та однаковості підходу до всіх порушників і порушень. Комп’ютер не обирає і штрафує абсолютно всіх порушників. Тому система і називається автоматичною. Наразі це не так. Мабуть, у МВС вирішили, що до поліцейських в Україні більша довіра, ніж до комп’ютерних систем.
Мабуть, у МВС вирішили, що до поліцейських в Україні більша довіра, ніж до комп’ютерних систем.
— Які дані вказано у постанові про порушення ПДР, зафіксоване в автоматичному режимі?
О. Холопік:
— Основною відмінністю такої постанови від тієї, що сформована в неавтоматичному режимі, є те, що вона має містити відомості про адресу вебсайта, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відео транспортного засобу в момент вчинення правопорушення.
— Протягом якого часу порушнику мають вручити повідомлення?
Б. Глядик:
— Протягом трьох днів від дня винесення постанови — рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи). Є декілька варіантів, коли така постанова набуває чинності й починаються інші важливі процесуальні строки. Зокрема, постанова вступає в силу після вручення її автовласникові. Та наш законодавець не був би нашим законодавцем, якби не придумав щось оригінальне. У законі написано, що така постанова набуває законної сили після її вручення особі АБО отримання поштового повідомлення про вручення. Але ж це зазвичай різні дні! Якщо автовласник відмовляється отримати листа з постановою або співробітник пошти не може вручити його через відсутність отримувача, постанова вступає у силу після одержання поштового повідомлення про відмову в її отриманні або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
— У які терміни порушник ПДР має сплатити штраф?
Б. Глядик:
— Протягом 30 днів від дня, коли постанова набула чинності. Для сплати штрафу є пільговий період. У перші десять днів після того, як постанова набрала сили, можна сплатити половину розміру штрафу, вказаного у ній, — і вона вважатиметься виконаною.
Постанову про накладення штрафу можна оскаржити протягом 10 днів від дня вступу її в силу.
Оскаржити постанову можна в управління Патрульної поліції (але це, повірте, неефективний спосіб) або ж у суді за місцем проживання. У скарзі потрібно вказати, чому суд має скасувати рішення. Якщо ж постанову не оскаржено і протягом 30 днів штрафу не сплачено, її буде передано у виконавчу службу для примусового виконання.
— А якщо за кермом автівки, яку камера впіймала на порушенні швидкості, був не її власник?
Б. Глядик:
— До відповідальності за порушення ПДР, які зареєструє система автофіксації, притягатимуть власника ТЗ або керівника юридичної особи, якій належить ТЗ, — незалежно від того, хто перебував за кермом під час фіксації порушення.
Але власник автомобіля може внести в базу даних МВС відомості про належного користувача — особу, яка фактично керує транспортним засобом. У такому разі до відповідальності притягнуть саме належного користувача. Для цього власник авто разом із ним повинен з’явитися до сервісного центру МВС і подати відповідні заяви. Звичайно ж, це потрібно зробити раніше, а не тоді, коли порушення зафіксоване системою.
Є ще один варіант, коли власника автомобіля, за кермом якого вчинено порушення ПДР, буде звільнено від відповідальності. Реальний водій-порушник протягом 20 днів від дня, коли автовласник отримав таку постанову, повинен самостійно з’явитися в управління поліції, написати заяву, що це саме він перебував за кермом автомобіля під час фіксації камерами. Також водій має надати квитанцію про сплату штрафу.
Є ще один варіант, коли власника автомобіля, за кермом якого вчинено порушення ПДР, буде звільнено від відповідальності.
— Нагадайте, будь ласка, які розміри штрафів передбачено за перевищення швидкості?
Б. Глядик:
— Штраф за перевищення швидкості дорожнього руху на більш як 20 км/год становить 255 гривень, а за перевищення на більш як 50 км/год, — 510 гривень. Тобто якщо в населеному пункті дозволена швидкість 50 км/год, адміністративна відповідальність настає тільки тоді, коли камери зафіксують швидкість авто понад 70 км/год.
— На вашу думку, чи знизить автофіксація аварійність на дорогах?
Т. Гук:
— Важко сказати. Бачимо, що деякі водії знають, де розташовані камери, у цих місцях пригальмовують, а далі знову набирають швидкість до 100 км і більшу. Але, безперечно, автофіксація дуже потрібна.
О. Холопік:
— До речі, у Литві, Румунії практикують реєстрацію середньої швидкості на ділянці протяжністю декілька кілометрів, а не фіксацію миттєвої швидкості. Це потрібно саме для того, щоби водії дотримувалися Правил дорожнього руху не тільки точково, на ділянках з камерами, а скрізь.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про умови в платних і безплатних камерах СІЗО
