Минулий тиждень, коли українська армія успішно ввійшла в Херсон, кардинально змінив позиції сторін на південному фронті. І президент Зеленський, і керівник розвідки Буданов кажуть, що після втечі росіян з Херсона настав переломний момент війни. Деякі експерти кажуть, що Україна та Росія сядуть за стіл перемовин. Інші заявляють, що ситуація на фронті загостриться. То чого чекати далі?
“Я не поділяю думку про переломний момент у війні, — каже полковник запасу Сергій Грабський. — Він настане тоді, коли противник остаточно втратить можливість здійснювати будь-які наступальні дії, а натомість перейде до суцільної оборони. Такого поки що немає. На доволі великій ділянці фронту противник продовжує активні дії — намагається просунутися на Донецькому та Луганському напрямках. Хоч ми і здійснюємо наступи на окремих ділянках фронту та починаємо перебирати на себе ініціативу, цей процес поки перебуває на початкових етапах. Ворог ще має можливість накопичувати ресурси. Крім цього, Росія готує тисячі військових для продовження війни в Україні”.
“А на мій погляд, зараз складаються чіткі передумови для перелому у війні, — додає військовий експерт Петро Черник. — Те, що стратегічна ініціатива у наших руках — можна сказати однозначно. А розуміння того, що противник приречений на розгром, є не лише в нас, а й у нього самого. І лише тому за останній тиждень Росія, як мінімум, вісім разів подавала сигнал про готовність до переговорів без будь-яких умов”.
— Як оцінюєте доцільність таких перемовин на цьому етапі?
— Месидж, що час заморожувати конфлікт, сідати за стіл перемовин і домовлятися, найбільше розносять російські лобісти, — говорить військовий експерт Олег Жданов. — Однак наразі це виключно бажання Росії. З боку України не варто очікувати замороження конфлікту. Ми будемо продовжувати бойові дії і уражатимемо російські війська.
Наш президент озвучував умови початку перемовин: 100% відведення військ за адміністративні кордони України (станом на 1991 рік), виплата репарацій, видача воєнних злочинців, гарантії ненападу”.
● С. Грабський:
— Справді, ми не чули заяв про підготовку до переговорів з боку української влади. Всі тези, які лунають щодо цього, — виключно московський наратив. І дійсно, на сьогодні абсолютно немає підстав говорити про те, що Україні варто розпочинати перемовний процес. Це можливо лише за умови, якщо Росія буде готовою підписати капітуляцію, відступити з наших земель, створити демілітаризовану зону довкола наших кордонів. А переговори будемо вести хіба щодо обсягів виплати репарацій і контрибуцій.
● П. Черник:
— Зрозуміло, що переговори рано чи пізно будуть. І не треба цього боятися. Немає у світовій історії воєн, які б не закінчувалися переговорами. Не дарма прусський генерал Карл фон Клаузевіц казав, що війна — це продовження політики насильницькими методами.
Питання щодо цих перемовин полягає лиш у тому, з яких позицій заходитимуть у них сторони: хто буде переможцем, а хто — переможеним. Патової ситуації чи бойової нічиї не варто очікувати. Випадків, коли б війни заходили у глухий кут, у світовій історії дуже мало (наприклад, Ірано-Іракська війна 1980-1988 років). Але треба взяти до уваги й той факт, що ми маємо справу з останньою рефлексією московського імперіалізму, який усвідомлює, що класична поразка на полі бою дорівнює фізичній смерті Путіна і можливому розвалу РФ. Тому, щоб почати результативні перемовини, ми маємо розгромити вороже військо.
— А чому західні країни так активно почали обговорювати тему повернення до перемовин?
● П. Черник:
— Захід дає такі сигнали, бо вивчає один з ймовірних сценаріїв розвитку подій. Адже у цій війні є ще одна важлива глобальна подія — народження червоного імператора. Сі Цзіньпін міряє на себе шати світового імператора. Китай приміряється до світової домінації в умовах, коли росіяни цією війною перекреслили Ялтинсько-Потсдамську систему міжнародних відносин.
Китай має нерозв’язану проблему Тайваню, який може атакувати у будь-який момент. США дали чіткий сигнал Китаю: якщо він відважиться на воєнну авантюру в Тайвані, американці будуть воювати, вибору у них не буде. А це означатиме початок глобальної Третьої світової війни. Воювати на два фронти — і з Росією, і з Китаєм — Америка не потягне. Тому Білий дім вивчає потенційний сценарій щодо того, якою може бути розмова українців з росіянами, щоб завершити війну.
● О. Жданов:
— При цьому реакція США, Великобританії та країн ЄС на успіхи ЗСУ на Півдні показує, що про тиск на Україну заради старту переговорного процесу взагалі не йдеться. Зараз ми переламуємо війну на свою користь, а наші партнери в один голос кажуть, що Україна самостійно визначатиме, що для неї є перемогою у цій війні, а також коли і на яких умовах сідати за стіл перемовин.
— Як вплине на хід бойових дій деокупація правобережжя Херсонщини?
● О. Жданов:
— Наш Генштаб, найімовірніше, не розглядає варіанту наступу на лівобережжя Херсонщини через форсування Дніпра. Форсування — доволі складна військова операція, а якщо його ще й виконувати у безпосередньому зіткненні з противником, будуть величезні втрати.
Але тепер ми маємо перевагу: своїми вогневими засобами ми перекриваємо до 70 кілометрів від Дніпра в глибину оборони російського війська. Зі звільненням Херсона ЗСУ беруть під вогневий контроль і дорогу з Криму.
● П. Черник:
— Справді завдяки звільненню Херсона ми отримали чергову стратегічну перевагу: відстань по прямій лінії від українських позицій до Перекопського перешийку тепер складає менше 100 кілометрів. А завдяки тому, що правий берег є значно вищим за лівий, туди зможуть досягати і HIMARS, і “Смерчі”, і “Точка-У”. Цими системами ми ставимо під загрозу єдину залізничну нитку, котра сполучає Крим і все південне угруповання противника: росіяни повільно задихатимуться від браку боєприпасів і техніки.
— Блискавичним звільненням Харківщини у вересні, а тепер і правобережної Херсонщини ЗСУ довели, що можуть проводити потужні наступальні операції. На яких напрямках слід очікувати активних дій тепер, після деокупації Херсона?
● С. Грабський:
— Об’єктивно можна говорити про реальність нашого наступу на Запорізькому напрямку. Це — одна з найбільш перспективних для нас ділянок фронту. Зараз там створені такі умови, за яких ми після певного перегрупування, зосередження сил і їхньої підготовки можемо здійснити наступ у напрямку Мелітополя. Це буде логічним кроком у послідовності наших військових операцій.
Об’єктивно можна говорити про реальність нашого наступу на Запорізькому напрямку. Це — одна з найбільш перспективних для нас ділянок фронту.
Водночас я маю сумніви щодо наших можливостей серйозно просунутися на Луганщині, адже противник, користуючись близькістю кордону, може там швидко зосередити додаткові ресурси і затримати наших воїнів.
● О. Жданов:
— Я думаю, що основним напрямком протистояння стане Донецький. Це — найгарячіша ділянка фронту. Там у росіян є багато завдань — від політичних до економічних. На мій погляд, подальше зосередження основних зусиль з обох сторін відбуватиметься саме на Донеччині. Зараз почнеться змагання щодо того, хто перший перекине туди резерви, адже основну частину своїх військ, техніки та озброєння росіяни таки змогли вивести з правобережжя Херсонщини.
● П. Черник:
— Війна — це шлях обману. Тому я переконаний, що не варто конкретизовувати ділянки фронту, де відбудуться наступні активні дії. Зрозуміло те, що маємо рухатися вперед, застосовуючи нашу унікальну тактику тисяч малих порізів і логістично-вогневий зашморг, опрацьований на Херсонщині. Він спрацював на 100%.
Ясно також, що будь-яка нова військова операція буде довготривалою. Наприклад, Херсонська операція тривала п’ять місяців: вона розпочалася 19 червня, коли ЗСУ завдали першого удару по Антонівському мосту, і відтоді там увесь цей час йшли важкі бої, які, зрештою, завершилися нашою перемогою.
