Під час чергового обміну військовополоненими Росії, зокрема, вдалося виміняти заступника командира 47-го авіаполку з Воронежу підполковника Максима Криштопу. Він на Су-34 бомбив Харків, Балаклію та Ізюм, його літак збили ЗСУ в березні минулого року. Серед звільнених — і майор Сергій Малов, командир ланки 159-го авіаполку в Карелії, борт якого був збитий у квітні минулого року над Ізюмом. А також — підполковник Сергій Косик, заступник командира 14-го авіаполку в Курську, пілот Су-30СМ, який бомбардував Харків та Балаклію.
— Якщо кількість бойових російських літаків — близько півтори тисячі, то можна говорити про декілька тисяч пілотів, які служать в армії РФ, — каже Олексій Мельник, координатор міжнародних проектів Центру Разумкова, підполковник запасу, ексзаступник командира авіаційної бази з льотної підготовки. — Для них цей обмін — важливий сигнал про те, що їх не кинуть. Це питання мотивації екіпажів, які тепер виконують завдання і яких можуть більш інтенсивно використовувати під час українського контрнаступу.
— Піхотинцеві потрібно максимум пів року навчання, тоді як на підготовку пілота йдуть роки, — каже Павло Лакійчук, керівник безпекових програм Центру глобалістики “Стратегія XXI”. — Російські льотчики — найбільші злочинці у цій війні, адже бомбардують мирне населення. Вони це знають, і російській владі важливо показати, що їх, виконавців злочинних наказів, буде обміняно за всяку ціну.
— Яка вартість підготовки пілота і скільки це потребує часу?
● О. Мельник:
— Свого часу у ВПС був вислів: кожен пілот — на вагу золота. Тобто йдеться про мільйони доларів, витрачених на підготовку льотчиків. Пілот — доволі “коштовний товар”. Так, година нальоту на сучасному літаку коштує 40 тисяч доларів. А щоб підготувати льотчика першого класу, потрібно щонайменше 500 годин нальоту.
Звання обміняних льотчиків свідчать про те, що в Росії є проблеми з підготовкою професіоналів. Так, в арміях країн НАТО основною бойовою одиницею вважається капітан. Тоді як у Росії це майори, підполковники та навіть полковники. Себто система підготовки російських льотчиків до війни та тепер не така досконала, як намагається подати противник.
— Щоб підготувати пілотів такого рівня, як ті, котрих обміняли, потрібно не менше десяти років, — додає Валерій Романенко, провідний науковий співробітник Державного музею авіації імені О. К. Антонова. — Їм треба пройти певні ступені: пілот, старший пілот, командир ланки, замкомандира ескадрилії, командир ескадрилії, замкомандира полку. Причому підвищення відбувається не щорічно.
— Якими можуть бути втрати ворога в льотному складі та авіаційній техніці?
● П. Лакійчук:
— За даними Генштабу ЗСУ, на 29 травня цього року знищено 313 ворожих літаків та 298 гелікоптерів. А десь у половині випадків льотчик гине. Все залежить від ступеня ураження техніки. Варто згадати й про “бавовни” на аеродромах у РФ, коли теж гинули пілоти.
● В. Романенко:
— Власне кажучи, знищений кожен третій ворожий штурмовик та кожен четвертий бомбардувальник. Це авіація, котра безпосередньо брала участь у бойових діях. А серед винищувачів усіх типів — таких не більше десятка, ці втрати не є критичними для російської авіації.
● О. Мельник:
— Що стосується армійської авіації, тобто вертольотів, то шанси екіпажу вижити після того, як вертоліт підбито, доволі малі. Коли мова про винищувальну авіацію, бомбардувальну, штурмову, то, враховуючи висоту та наявність катапультного крісла, пілоти їх мають більше шансів покинути пошкоджений літак.
