Нещодавно Зоряна Скалецька натякнула, що наступного року пацієнти, які потребують вимушеного лікування за кордоном, можуть не отримати фінансування.
"В Україні потрібно будувати власну систему трансплантації. За державні кошти, які витрачаються на лікування за кордоном, можна пролікувати значно більшу кількість українців, якщо це робити тут — в Україні. І на багато ближче до дому і близьких..." — заявила Скалецька.
Опісля Зоряна Скалецька повідомила про те, що Міністерство охорони здоров'я України додатково профінансує лікування за кордоном для 100 українців на загальну суму 200 млн грн, а також додала, що наступного року буде можливість запустити трансплантацію в Україні. І перш за все мова про пересадку власне кісткового мозку.
"Ми провадимо переговори з міжнародними організаціями, які можуть нам допомогти в отриманні необхідних коштів і в налаштуванні внутрішніх регуляцій", — зазначила вона.
А яка ситуація із цим видом трансплантації зараз?
Ми зібрали коментарі фахівці в онкогалузі та галузі трансплантології, а також — враження пацієнта, який саме зараз перебуває за кордоном в очікуванні на пересадку кісткового мозку.
"ЛІКУВАННЯ В УКРАЇНІ МОЖНА ПРИРІВНЯТИ ДО ЕВТАНАЗІЇ"
31-річний Василь (пацієнт попросив не вказувати його прізвища) майже рік бореться з лейкемією. Кілька місяців лікувався в Україні, але потім родина вирішила продовжити боротьбу з хворобою у Туреччині.
"Україна, на жаль, не входить у перелік країн, де займаються повноцінним лікуванням раку. А деякі з аналізів, які важливі для подальшого планування лікування, взагалі не роблять", — каже він.
Василеві спершу зробили аутологічну трансплантацію — пересадку власних клітин кісткового мозку. Та, на жаль, після повернення додому стався рецидив. А це означало, що потрібна ще одна трансплантація — цього разу від донора. Таку в Україні не роблять. Тож родина знову опинилася у Туреччині. Останні кілька місяців Василь перебуває у закордонній клініці, очікує, коли показники крові дозволять зробити трансплантацію.
"Пересадка коштує 126 тисяч доларів, — розповідає його дружина Даша. — МОЗ має підтвердити фінансування, але наразі мовчить, хоча всі необхідні документи ми зібрали і здали ще у серпні. Усі наші звернення впираються у "чекайте, ваші документи розглядають" та "подзвоніть завтра". Ми навіть не знаємо, які ми у черзі!".
Вартість 4-тижневого курсу хіміотерапії у турецькій клініці коштує 24-26 000 доларів. Ці гроші родина збирає завдяки друзям і небайдужим через соцмережі.
"Сучасне лікування лейкемії в Україні, на жаль, можна порівняти з евтаназією. Хоча казати, що у нас немає хороших фахівців, несправедливо. Основна частина медичних працівників у нас навіть краща, ніж в добре розвинених країнах. Але вони мають бути забезпечені адекватною фінансовою мотивацією та інструментами роботи!
Безумовно, всі українці були б раді зростанню рівня медицини в країні, але робити це за рахунок життів людей, в яких немає можливості чекати світлого майбутнього, негуманно, — розмірковує Василь. — Лейкемія говорить іншою мовою — мовою грошей і людських страждань. Якою кількістю життів ви готові пожертвувати за той час, поки будуть створювати умови в Україні? Так, я можу погодитися з тим, що набагато краще лікуватися ближче до дому і рідних, але в нашій країні ціна цієї близькості — життя".
Я можу погодитися з тим, що набагато краще лікуватися ближче до дому і рідних, але в нашій країні ціна цієї близькості — життя"
ПРО ВИДИ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ КІСТКОВОГО МОЗКУ ТА ЧОМУ ОДИН ІЗ НИХ АБСОЛЮТНО НЕ ДОСТУПНИЙ В УКРАЇНІ
"Існують два види трансплантації стовбурових клітин (більш традиційна, але застаріла назва — трансплантація кісткового мозку): аутологічна та алогенна, — розповідає Олена Алексик, старша наукова співробітниця ДУ "Національний інститут раку". — Аутологічну проводять із застосуванням клітин пацієнта після високодозової хіміотерапії. Алогенну трансплантацію роблять із застосуванням клітин від донора — суть полягає в повному або частковому заміщенні кістковомозкового кровотворення хворого. Це один з найпопулярніших видів лікування лейкемії у світі".
— Де в нас роблять аутологічну трансплантацію?
— В Національному інституті раку, Київському центрі трансплантації, Центр трансплантації кісткового мозку лікарні "Охмадит".
— Яка принципова різниця між цими операціями і чому в Україні неможливо провести алогенну трансплантацію?
— Аутологічна пересадка кісткового мозку полягає у заборі у пацієнта його власних клітин, які повертають йому після хіміотерапії. Фактично, донора, як такого, тут нема. В Україні проводять такі операції у кількох клініках, але цього явно замало. Потреба для України — близько 600-1000 операцій на рік, — вважає Юрій Андреєв, голова ГО "Національний рух "За трансплантацію". — Щодо алогенної трансплантації кісткового мозку, коли клітини беруть у донора і пересаджують пацієнтові, то лікувальний ефект забезпечують високі дози хіміотерапії та імунологічна реакція в результаті заміни кісткового мозку пацієнта на донорський.
Лікувальний ефект забезпечують високі дози хіміотерапії та імунологічна реакція в результаті заміни кісткового мозку пацієнта на донорський.
При цьому донором може бути як родич пацієнта (брат, сестра, батьки), так і зовсім незнайома людина (неродиннай донор).
У вартість проведення алогенної пересадки кісткового мозку входить пошук донора у всесвітньому реєстрі донорів кісткового мозку, проведення відповідних аналізів на сумісність донора і реципієнта, підготовка донора (спеціальні препарати дозволяють збільшити в організмі донора кількість стовбурових клітин та їхній вихід у кровоток, щоб можна було зробити забір стовбурових клітин за допомогою спеціального сепаратора), транспортування донорських клітин, підготовка пацієнта до операції, перебування його в спеціальному стерильному боксі, проведення аналізів, щоб підтвердити приживлення донорських клітин в організмі пацієнта.
Такі операції в Україні наразі не проводять, адже ми не маємо ні бази донорів, ні стерильних боксів, де має перебувати пацієнт. Не вистачає і обладнання для проведення лабораторних досліджень на сумісність донора і реципієнта тощо. Хоч наші лікарі вміють і готові так оперувати, але...
До слова, зараз розробляється пілотний проект, який передбачає обладнання 10 боксів для проведення трансплантації у київській клініці. На це потрібно 40 мільйонів гривень. Але це треба робити, бо багато пацієнтів просто не дочекаються лікування за кордоном. Наприклад, зараз у черзі перебувають 133 особи, а у "черзі в чергу", тобто ті, які подають документи, — ще 150.
— Як ви можете прокоментувати слова міністерки Скалецької, з яких можна зрозуміти, що формування системи трансплатології в Україні буде відбуватись, зокрема, і завдяки коштам, які мали б іти на лікування українських хворих закордоном?
— Запуск програми трансплантації в Україні вкрай потрібен. Навіщо українцям їхати за кордон, коли тут маємо всі можливості, грамотних лікарів? — каже Валентина Очеретенко, голова правління Спілки захисту прав пацієнтів "Здоров'я нації". — Проте для цього потрібна окрема програма із цільовим фінансуванням. Не думаю, що вдалим кроком є скорочення фінансування на лікування за кордоном, адже для людей — це єдиний шанс врятувати життя.
Утім є й інша математика: ті гроші, які йдуть на лікування, скажімо, 10 людей за кордоном, могли б допомогти тут 1000 пацієнтів. Але це все треба прорахувати завчасно, а не просто забрати гроші з однієї програми, щоби перекрити іншу.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Пропонуємо вашій увазі також історії українок, які побороли рак та закликають не вірити у міфи про цю хворобу.
