Багатодітні батьки, чоловіки з інвалідністю ІІІ групи та представники інших пільгових категорій, котрі в період воєнного стану мають право виїзду за межі України, дедалі частіше стикаються з проблемами перетину кордону. На пунктах пропуску в них вимагають відмітку з територіального центру комплектування та соціальної підтримки про відстрочку від мобілізації. Хоча в жодних нормативно-правових актах не вказано, що при виїзді за кордон чоловіки пільгових категорій призовного віку повинні мати при собі військово-облікові документи з відмітками ТЦК або витяги з протоколу засідання комісії ТЦК про право на відстрочку. І часто люди, які подолали сотні, а то й тисячі кілометрів, змушені повертатися з кордону до своїх домівок. Та виявляється, що протиправні дії прикордонників можна оскаржити в суді й навіть отримати за це компенсацію. Ось декілька показових історій.
У червні минулого року водій-волонтер ГО “Місто сили” з Херсона їхав у відрядження до Польщі. Від свого керівництва він отримав завдання провести у Варшаві переговори з представниками однієї з організацій щодо залучення гуманітарної допомоги. Однак у міжнародному пункті пропуску “Шегині” чоловіка не випустили за кордон. Інспектор прикордонної служби послався на те, що він буцімто не зміг надати на паспортний контроль необхідні документи для виїзду.
Та все ж волонтер вирішив не відступати, позаяк були чіткі домовленості з польськими благодійниками прибути на конкретну дату. Тому поїхав на залізничний вокзал Львова й хотів перетнути кордон потягом через інший пункт пропуску. Та й тут отримав відкоша. Інспекторка прикордонної служби винесла рішення про відмову. Обурений таким ставленням прикордонників волонтер подав позов до Одеського окружного адміністративного суду. І той став на його бік, зазначивши, що інспектори прикордонної служби не врахували наказу Міністерства регіонального розвитку, згідно з яким волонтер внесений до переліку водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, гуманітарної допомоги автомобільним транспортом для потреб ЗСУ. Відтак суд визнав протиправними та скасував рішення інспекторів прикордонної служби.
Юнак з Полтавщини в 2022 році успішно склав вступні іспити й був зарахований на денну форму до Вищої банківської школи у Варшаві. До занять мав приступити 1 жовтня. Однак через дії українських прикордонників на навчання не потрапив. Незважаючи на те, що хлопець подав усі необхідні документи, інспектори пункту пропуску “Лужанка” своїм рішенням тимчасово обмежили його в праві виїзду за межі України, в якому вказали лише перелік законодавчих актів, що забороняють виїзд чоловіків за кордон в умовах воєнного стану, без будьяких посилань на конкретні норми. І це попри те, що в юнака була довідка Лубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де вказано, що ТЦК та СЦ жодних заперечень щодо його виїзду з України для продовження навчання за кордоном не має. Суд скасував рішення 27-го прикордонного загону імені Героїв Карпатської Січі про відмову у перетині хлопцем державного кордону. З підрозділу стягнуто 992 гривні судового збору та витрати, які позивач поніс на правничу допомогу.
А от студент канадського вишу із Запоріжжя не зміг у суді довести свою правоту. У вересні 2023 року він виїжджав за кордон через міжнародний пункт пропуску “Шегині”. Надав на паспортний контроль перекладені та нотаріально завірені документи про навчання у коледжі Торонто та канадський студентський квиток і приписне свідоцтво з військкомату з відміткою про те, що йому на період навчання надано право на відстрочку від призову на строкову військову службу. Однак у цьому документі не було вказано, що студент має право виїзду за кордон під час воєнного стану та мобілізації. Власне це й зіграло ключову роль в ухваленні судом рішення. “Наявність права на відстрочку від призову на строкову військову службу не зумовлює виникнення у такої особи безумовного права на виїзд за межі України в період воєнного стану”, — зазначено у судовому вердикті.
Утім деякі чоловіки, яким безпідставно відмовили у виїзді за межі України, не тільки оскаржують дії прикордонників, а й відсуджують компенсацію. Зокрема, мешканець Львівщини через Личаківський районний суд Львова стягнув з держбюджету 20 тисяч гривень моральної шкоди за те, що прикордонники безпідставно відмовили йому у виїзді. У червні 2022 року чоловік разом зі своїм 82-річним дідусем, який має ІІ групу інвалідності, прямували за кордон рейсовим автобусом. У пункті пропуску “Рава-Руська — Гребенне” чоловік надав необхідні для перевірки документи, в яких значилося, що він супроводжує людину з інвалідністю, котра потребує постійного догляду. Його мали б пропустити без проблем, але прикордонники у виїзді безпідставно відмовили. Тож чоловіка разом з дідусем зняли з міжнародного рейсу, і вони змушені були найняти таксі, щоб добратися до Львова.
Обурений львів’янин подав позов в окружний адміністративний суд, який дії прикордонників визнав протиправними та скасував накладену заборону на виїзд з України. Прикордонники подали на це рішення апеляцію, але справу програли. Восьмий апеляційний адміністративний суд виступив на боці мешканця Львівщини.
Після цього чоловік звернувся до Личаківського райсуду Львова, щоб стягнути компенсацію через протиправну заборону в перетині кордону. Подав позов на 250 тисяч гривень моральної компенсації та 4,4 тисячі матеріальної шкоди. Але його задовольнили лише частково, оскільки, на думку суду, сума моральної компенсації у розмірі 250 тисяч гривень завищена. Відтак з держбюджету позивачу мають виплатити лише 20 тисяч гривень моральної шкоди й компенсувати 2417 гривень, які він витратив на автобусні квитки для себе й дідуся.
КОМПЕНСАЦІЮ МОЖНА ВИГРАТИ. АЛЕ ЧИ ЇЇ ВИПЛАТЯТЬ?
— Подібних позовів про протиправні дії прикордонників останнім часом у суди надходить дедалі більше, — коментує Роман Лихачов, адвокат приймальні Української Гельсінської спілки. — Адже на контрольно-пропускних пунктах у людей вимагають документи, переліку яких не вказано в жодних нормативно-правових актах, у тому числі й на офіційному сайті Держприкордонслужби. Інспектори діють на власний розсуд. В одному випадку можуть вимагати від пільгових категорій чоловіків військово-облікові документи з відмітками ТЦК або витяги з протоколу засідання комісії ТЦК про право на відстрочку, а в іншому — достатньо пред’явити лише посвідчення багатодітного батька чи особи з інвалідністю. Це залежить від зміни, яка чергує, і від конкретного прикордонника.
— Чи можна оскаржити неправомірні дії прикордонників?
● Р. Лихачов:
— Можна звернутися із заявою до керівника прикордонного загону й вказати на порушення, які допустив інспектор під час паспортного контролю. Але, скажу відверто, добитися справедливості в такому випадку майже нереально, бо керівник прикордонного загону зазвичай виступає на боці свого підлеглого. Подавати заяви в ДБР про перевищення прикордонником службових повноважень теж нереально. Такі справи зазвичай закривають за відсутністю складу злочину. В кращому випадку прикордоннику можуть винести дисциплінарне стягнення, а в більшості списують на те, що, мовляв, кожна людина може помилитися. Єдиний вихід — звертатися з позовом до суду. Але цікава деталь. У своїх рішеннях суди визнають протиправні дії прикордонників, однак не зобов’язують пропустити людину. Тож коли вона їхатиме за кордон наступного разу, зможе знову потрапити в подібну ситуацію.
— I що робити?
— Якщо людині-пільговику незаконно відмовляють у виїзді за кордон, то потрібно вимагати від інспектора, щоб у постанові він вказав весь перелік документів, наданих на паспортний контроль, і конкретизував причину відмови, — каже Олександр Золотухін, правознавець. — Бажано цей факт зафіксувати на відео, звичайно, якщо прикордонники дозволять знімати. Бо вони можуть заборонити це робити, посилаючись, що КПП — режимний об’єкт. Якщо ж не вдалося здійснити відеозйомку, то можна в суді вимагати від прикордонників записи з їхніх бодикамер. Це теж буде вагомим доказом.
— Чи важко стягнути моральну компенсацію та матеріальні витрати, яких людина зазнала через несправедливі рішення прикордонників?
● Р. Лихачов:
— На жаль, через недосконалість нашого законодавства процедура забюрократизована. Спершу неправомірні дії прикордонників потрібно довести в окружному адміністративному суді. Потім з цим рішенням треба йти до районного суду за місцем дислокації прикордонного загону чи військової частини, якій він підпорядкований. Але є нюанс. Кошти будуть стягуватися з державного бюджету. Оскільки під час війни в скарбниці немає грошей на такі витрати, то компенсації ніхто не буде виплачувати, й рішення суду залишиться швидше всього тільки на папері. Якби ж моральну компенсацію та матеріальні збитки стягували з інспекторів, котрі допустили протиправні дії, то прецедентів з виїздом чоловіків пільгових категорій було б у сотні, а то й тисячі разів менше.
— Але ж багато людей не оскаржують дії прикордонників. Чому?
● О. Золотухін:
— Тому що для подання позову потрібно найняти адвоката й заплатити судовий збір. Це обійдеться як мінімум у п’ять-шість тисяч гривень. Далеко не кожному такі витрати по кишені. Хоча, якщо людина виграє справу, то їй мають компенсувати ці кошти. Рішення суду буде ухвалене через пів року чи довше. А за кордон треба їхати вже. Тож сенс такого позову — хіба що довести свою правоту.
— Що порадите чоловікам пільгових категорій, аби поїздка за кордон не була марною і не потрапити в незручне становище?
● О. Золотухін:
— Треба звернутися з письмовим запитом у Держприкордонслужбу, в якому вказати свою пільгу на перетин кордону в умовах воєнного часу. А потім зібрати пакет документів, які будуть вказані у відповіді. Якщо ж поїздка нагальна і не терпить відкладання, то слід зателефонувати на “Гарячу лінію Держприкордонслужби” й уточнити всі моменти. Розмову бажано записати на телефон, щоб надати її як підтвердження на пункті пропуску, а згодом, за потреби, — в суді.
