Один із іноземних лоукостерів заявив, що готовий відновити невелику кількість рейсів в Україну до кінця 2023 року. Компанія хоче запустити 30 маршрутів і розгорнути декілька баз протягом 12 місяців, якщо вдасться переконати європейські органи безпеки та українську владу в безпечності польотів. Як аргумент представники лоукостера наводять досвід Ізраїлю — держави, яка роками перебуває у стані війни. Однак з її аеропортів щодня злітають десятки цивільних повітряних суден.
То чи є шанси відновити польоти цивільної авіації в українському небі? Обговорюємо з Богданом Долінце, авіаційним експертом і менеджером авіаційного сектору, та Кирилом Новіковим, фахівцем із питань транспорту та авіації.
— Відновлення цивільної авіації вимагає певного рівня безпеки польотів, — каже Богдан Долінце. — Має бути розрахована ймовірність того, скільки інцидентів з літаком може трапитися на мільйон вильотів. Ключові завдання органів, які контролюють польоти цивільної авіації, — виявити існуючі загрози, ранжувати їх, і на основі цього прийняти рішення про дозвіл або заборону польотів у якійсь частині чи всьому повітряному просторі України, для тих чи інших авіаперевізників, певних аеропортів.
— А хто приймає такі рішення?
● Б. Долінце:
— Обмеження польотів запроваджують державна авіаційна служба і провайдер з управління повітряним рухом (“Украерорух”). Для відкриття авіасполучення вони мають досягнути консенсусу. Однак наразі сигналів про те, що польоти для цивільних з будь-якого з українських аеропортів можна буде запустити в найближчій перспективі, від них не бачимо.
● К. Новіков:
— Головним органом, який нині відповідає за безпеку повітряного простору України, є Сили оборони. І саме вони мають сказати: можна відновлювати авіасполучення чи ні. Наразі військо в особі речника Повітряних сил каже: “Ні”. Бо домовлятися з Росією про припинення обстрілів буде неможливо. До того ж нині всі аеродроми в Україні — оперативні.
Я переконаний, що відповідь військових на ідею відновлення цивільного авіасполучення ще довго буде негативною. Бо гарантувати безпеку для цивільної авіації у небі й на землі можна тільки після завершення бойових дій і створення своєрідного повітряного щита над Україною.
— Нині повітряний простір України закритий повністю. А чи можливо частково зняти обмеження?
● Б. Долінце:
— У світі є низка прикладів повного й часткового закриття повітряного простору (певних зон). Також вводять обмеження на польоти в певні аеропорти або на певних висотах. Нагадаю, такі заборони діяли й в Україні до літа 2014 року: спочатку зупинили сполучення з летовищами Донецька й Луганська та заборонили виконувати польоти на висоті до 3500 метрів над східними областями. Тоді органи, які оцінюють ризики здійснення польотів, мали інформацію, що терористичні угруповання, які на той момент контролювали регіон, були озброєні винятково переносними ПЗРК, здатними вражати об’єкти не далі ніж на 3500 метрів. Тож за таких умов повітряний простір був відкритий для транзиту (на висоті 10 — 14 кілометрів). Однак згодом, коли бойовикам таємно передали озброєння великої дальності, відсутність такого обмеження призвела до трагедії рейсу MH-17. Після збиття “Боїнга” російським “Буком” проліт там закрили повністю.
Тепер у Повітряних силах ЗСУ не розглядають можливості навіть часткового дозволу польотів. Там наголошують: “Долітає усюди. В будь-якій точці країни можуть з’явитись ракети, ворожі дрони. Скільки летить “Кинжал”, ми всі теж знаємо”.
— А як Iзраїль захистив свій повітряний простір?
● К. Новіков:
— Ця держава змогла вибудувати модель ефективної протидії повітряним цілям в умовах постійного збройного конфлікту. Вона включає багато систем протиповітряної і протиракетної оборони, а також комплексний захист над самими аеропортами.
● Б. Долінце:
— Показовим у цьому плані є досвід ізраїльського аеропорту Бен-Гуріон, де базується національна авіакомпанія. Там встановлені додаткові засоби захисту, зокрема спеціалізована система, яка пройшла декілька модернізацій. Сучасні покоління цієї системи дають змогу не лише виявляти ракети за допомогою сканерів і радарів, але й знищувати їх спеціальними лазерними пристроями. Це таке собі індивідуальне ППО для кожного окремо взятого літака. Усе це в комплексі дозволяє створити умови для гарантування безпеки польотів у певному аеропорту й мінімізувати ризик для пасажирів.
Не варто забувати і про наземну систему ППО “Залізний купол”, здатну автоматично визначати й ефективно знищувати десятки повітряних цілей.
— Чи може Україна використати досвід Ізраїлю для вирішення проблеми з цивільним авіасполученням?
● К. Новіков:
— На Ізраїль летять не керовані великі ракети, а снаряди, які відносно легко локалізувати й знищити. Натомість на нашу територію ворог спрямовує складне, високоточне, технологічне озброєння. З ним боротися значно важче. Та й не порівнюйте територію України й Ізраїлю (яка значно менша).
