Від середини вересня минулого року в Національному реабілітаційному центрі “Незламні” протезували сто українців, яким ампутували руку чи ногу. Більшість пацієнтів — військовослужбовці ЗСУ. У центрі вони також проходять реабілітацію. Медики застосовують найновіші методики для відновлення пацієнтів. Які? Я побачила на власні очі.
“ЗА ЖИТТЯ БУДЕШ БОРОТИСЬ ЗАВЖДИ”
...На другому поверсі шестеро чоловіків захоплено грають у футбол, жваво коментуючи дії один одного. Здавалося б, нічого незвичного, утім ці чоловіки — після ампутації кінцівок, один з них — на протезі. При тім п’ятеро грають, спираючись на милиці.
“Після ампутації нижніх кінцівок важливо виконувати вправи на відновлення рівноваги, — пояснює Роксоляна Шміло, фізіотерапевтка. — Частиною процесу є активні ігри”.
Щоб відбити м’яч, 30-річний Ілля рефлекторно піднімає ногу, яку ампутовано нижче коліна. М’яч пролітає повз.
До повномасштабного вторгнення Ілля працював агентом з нерухомості, а з початком великої війни пішов у військкомат, батькам нічого про рішення воювати не сказав. Потрапив у 35-ту бригаду морської піхоти. “Я — механік-водій танка, — розповідає. — На початку вересня на Херсонському напрямку ми підірвались на міні...”
● 30-річний Ілля. Фото авторки
Далі — евакуація, реанімація. Його тіло зазнало опіків, права нога втратила функціональність через відкритий перелом гомілки й численні переломи кісток стопи. “Під час першої операції кістки п’ятки просто висипались, — каже чоловік. — Я не давав дозволу на ампутацію, сподівався, що ногу можна врятувати. Та зрештою її таки ампутували”.
Третій місяць Ілля проходить лікування й реабілітацію в лікарні святого Пантелеймона та центрі “Незламні” (ТМО1 міста Львова). Як і іншим пацієнтам, йому прописано електрофорез, барокамеру, магнітотерапію, також відновлює фізичну форму завдяки тренажерам та активним іграм.
...Гра триває, боєць з позивним “Ліон” протезованою ногою віртуозно виконує так звану рабону — удар по м’ячу позаду опорної ноги.
“Я працював у Туреччині на будівництві. Коли почалась повномасштабна, повернувся в Україну, — каже 25-річний “Ліон”. — 31 листопада на Донецькому напрямку ми тралили дорогу від мін для піхоти і техніки. Я не почув, як прилетіло, побачив: кістки, м’ясо, шматки тканини. А жити хочеться, за життя будеш боротись завжди! Почав сам накладати турнікет на ліву ногу, поки побратим встановлював зв’язок для виклику групи евакуації...”
● 25-річний "Ліон". Фото авторки
Тиждень тому “Ліону” встановили протез, на ньому спершу можна було ходити лише 10 хвилин на годину. “Це не твоя нога, треба звикати, — пояснює чоловік. — Я б уже міг ходити без милиць, але реабілітологи кажуть, що важливо відновити функціональну механіку руху. Хочу все зробити правильно, аби могти не просто ходити, а й бігати. Тому ще користуюсь милицями”.
“Через 10 хвилин — барокамера”, — нагадує Ліону його розклад Роксоляна Шміло. “У ній тіло під високим тиском обдувається очищеним киснем, завдяки чому пришвидшується процес загоєння ран й відновлення, — пояснює боєць. — Перші відчуття були непрості — після контузій трохи важко витримати звук усередині, який дещо нагадує шум при злеті літака. Але тепер вже все добре”.
А ТЕПЕР — БАДМІНТОН!
Після годинної гри у футбол Роксоляна Шміло дає пацієнтам нове завдання: “А тепер — бадмінтон!” Чоловіки беруть ракетки, сідають на кушетки й крісла, один з них, 32-річний Олег, відкладає милиці й стає біля турніка: лівою рукою тримається за перекладину, у правій — ракетка.
“Я на війні з 2014-го. Механізовані війська — ППО, — каже Олег. — 10 листопада, коли звільняли Херсон, ми підірвались на протитанковій міні. Механік згорів... Я теж горів, але мене витягли.”
Ліву ногу Олега ампутували вище коліна, праву вдалось урятувати. Боєць показує численні шрами на ній: “Тут осколок зайшов, тут вийшов. Тут кістка перебита, вена ушкоджена”.
● 32-річний Олег. Фото авторки
Він родом з Полтавщини, живе під Одесою, має двох дітей — восьмирічного сина й трирічну донечку. Незабаром Олегові робитимуть заміри для встановлення протеза, наразі ж проходить реабілітацію, щодня займається на тренажерах.
А ось 28-річний Євген — з Житомирщини, працював у поліції, торік на початку жовтня приєднався до лав 95- ї ОДШ бригади, став кулеметником. Якось на Донецькому напрямку в окоп прилетів снаряд. “Танк цілився по мені, два снаряди впали поряд, з третього разу влучив”, — ділиться. Боєць зазнав важких поранень в праву ногу, осколками посікло живіт і спину. Наприкінці грудня йому ампутували ногу на рівні стегна.
● Подача від кулеметника Євгена. Фото авторки
“Якось до мене в реанімацію прийшов психотерапевт з “Незламних” разом із бійцем з такою ж ампутацією, але вже на протезі. Мені сподобалось, як він ходить, зрозумів, що все можливо, — ділиться Євген. — Після 40 днів у реанімації був дуже слабким, м’язи атрофувались, нічого не міг робити навіть руками”. Та за три тижні реабілітації стан Євгена відчутно поліпшився, тепер він готується до протезування.
“МАРШРУТКА ЗБИЛА МЕНЕ Й ПРОТЯГНУЛА КІЛЬКА МЕТРІВ”
“24 грудня я стояв у черзі з понад 60 людей, чекаючи на відкриття супермаркету в окупованому Херсоні, — ділиться 24-річний Євген, граючи у бадмінтон на кушетці. — Об 11.45 почались прильоти. Осколком мені розкришило праву ногу. Лікарі її склали, але через ушкодження підколінної артерії кровопостачання не відновилось. Коли прийшли наші, мене евакуювали до Миколаєва, проте ногу врятувати не вдалось — ампутація вище коліна”. Наразі проходить реабілітацію.
На інвалідному візку у зал заїжджає хлопчина, у нього ампутовані ноги на одному рівні — нижче колін. “Я вчився у 12-му класі у Польщі, — розповідає 18-річний Прохор родом з Кременчука. — Одного дня підвищилася температура, я знепритомнів. Лікарі так і не виявили, чому розвинувся сепсис... Ампутували дві ноги й фалангу пальця на правій руці”.
Зараз Прохор із фізіотерапевтом працює над відновленням рухів кінцівок, каже, після півтора тижня у “Незламних” почувається значно краще. Переходить до заняття на тренажері, який, до слова, унікальний — його виготовлено з останньої партії металу з “Азовсталі”. “Це можна порівняти з катанням на лижах. Пацієнт виконує рухи для зміцнення м’язів рук, дістаючи при цьому й кардіонавантаження”, — пояснює фізіотерапевт Андрій Новосад.
● Прохор працює над відновленням рухів кінцівок. Фото авторки
На іншому тренажері для ходьби — 26-річна Вікторія. “Я йшла пішохідним переходом у центрі Львова, раптом з-за повороту на швидкості виїхала маршрутка, — пояснює дівчина. — Вона збила мене й протягнула кілька метрів...” Вікторії ампутували ліву ногу вище коліна, два місяці тому встановили протез.
“Звикати важко, адже змінились навички ходьби, треба вчитись по-іншому ставити п’ятку і носок, — каже Вікторія. — Сходи — це була взагалі болюча тема... Якось я застрягала посередині й не могла рушити ні вгору, ні донизу”. А завдяки щоденним заняттям у “Незламних” дівчина вже може повноцінно рухатись сходами. Загалом же, щоб звикнути до такого протеза, у середньому потрібно близько року занять.
Бійці запрошують дівчину приєднатись до гри, підбадьорюючи при кожному ударі по воланчику. “Вони сильні й позитивні, — каже Вікторія. — Коли опускаються руки, дивлюсь на них і повертаюсь до занять...”
НА СЛУЖБУ — З БІОНІЧНОЮ РУКОЮ
У Центрі медики стараються скласти графік пацієнтів так, аби достатньо часу вони приділяли фізпроцедурам. Тут застосовують інноваційні методики, зокрема тілесну терапію — для долання посттравматичного синдрому.
“Це дуже ефективна методика в роботі з військовими, які здебільшого переконані, що в них немає проблем з психічним станом й не готові працювати з психотерапевтом, — каже Роксоляна Шміло. — Сеанси тілесної терапії проходять у тихому приміщенні, спеціаліст робить певні рухи руками по тілу пацієнта, ведучи спокійну бесіду. Завдяки цьому бійці, з їхніх слів, максимально розслабляються”.
Результат реабілітації вражає, приблизно 35 відсотків з-поміж пацієнтів “Незламних” уже повернулись у стрій. ““Серед них — госпітальєр Алексіс Чолас, який раніше разом з командою потрапив у ДТП, — каже Роксоляна Шміло. — Він втратив праву руку. Після протезування з використанням біонічної руки повернувся на службу, відтоді вивозить поранених бійців у автобусі “Австрійка”, надаючи їм медичну допомогу”.
За словами Роксоляни Шміло, один з бійців після ампутації ноги на рівні стегна й протезування повернувся на службу в ППО. Інший — після ампутації на рівні гомілки піднявся на протезі у негоду на Говерлу, а тоді повернувся на фронт — збиває ворожі дрони. А морпіх Олександр, полонений з “Азовсталі”, після протезування руки й плеча освоїв новий фах і повернувся на службу на посаді кінолога. Навчає бойових собак. Після протезування руки повернувся у військову частину і 22-річний боєць Сергій Костюченко.
...Коли я покидала Центр, мене вкотре переповнювала впевненість у тому, що українці — таки незламна нація!
