Протягом двох останніх місяців через карантин та кризу тисячі українських заробітчан повернулися додому. Уряд намагається втримати їх у країні різноманітними заявами. Якот про створення 500 тисяч нових робочих місць. Та чи налаштовані вони жити і працювати в Україні?
— За даними Державної прикордонної служби, з початку карантину і станом на 22 квітня в Україну приїхало 650 тисяч осіб, — каже доктор економічних наук Андрій Гайдуцький, експерт з міграційної політики. — Водночас, за їхніми даними, тільки у березні зафіксовано понад 1 млн фактів перетину кордону на виїзд з України. Враховуючи, що тисячі українців щодня перетинають кордон у зв’язку зі щоденною роботою в прикордонних містах сусідніх держав, нелогічно стверджувати, що мільйони мігрантів повернулись.
— Прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що $600 зарплати в Україні буде достатнім стимулом, щоб заробітчани залишалися вдома і не їхали за кордон на роботу. Що ви про це думаєте?
— Для прийняття рішення — їхати на заробітки чи ні — ключовими є три умови: рівень доходу, рівень особистого розвитку, рівень особистої безпеки. Що вищий рівень кваліфікації мігранта, то важливішу роль відіграють останні два чинники. Однак, напевно, пан прем’єр-міністр мав на увазі так званий грос-рівень зарплати, тобто до сплати податків, коли казав про $600. Якщо ж порівняти “нет-рівень” зарплат із сусідніми країнами, то різниця в доходах залишається величезною. В Україні середній місячний “нет-рівень” зарплати становить 311 євро, в Угорщині — у 2,5 раза більше (780 євро), у Польщі — в 2,8 раза (875 євро), у Словаччині — майже у 2,9 раза (895 євро), у країнах Балтії — у 3,2 раза (987 євро), у Чехії — в 3,5 раза більше (1070 євро).
Варто зазначити, що тільки в Євросоюзі працює близько 300 — 400 тисяч українських підприємців, які мають свій малий чи середній бізнес, в якому також працюють українці. Цим людям немає потреби повертатись. Тим паче, у ЄС — більші шанси на державну підтримку бізнесу, там обіцяють на це 540 млрд євро. Думаю, що ще стільки ж сумарно нададуть уряди країн і муніципалітети.
— На мою думку, як тільки карантин буде закінчено та поновить роботу міжнародний транспорт, Україну чекає нова хвиля трудової міграції. І набагато потужніша, ніж була в минулі роки, — вважає Василь Воскобойник, голова Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування.
— Якими будуть масштаби майбутньої трудової міграції?
— Точних даних, скільки українців працюють за кордоном, немає. Є приблизні — 5 — 7 млн осіб. Думаю, ця кількість збільшиться на 20%. За моїми прогнозами, після закінчення карантину люди будуть шукати за кордоном уже не тільки роботу, але й можливість залишитися там назавжди. Намагатимуться вивезти туди свої сім’ї.
За моїми прогнозами, після закінчення карантину люди будуть шукати за кордоном уже не тільки роботу, але й можливість залишитися там назавжди.
— Куди прямуватимуть українці на заробітки?
— Масово їхатимуть до Польщі, Чехії, країн Балтії, Угорщини. Будуть спроби потрапити до Німеччини, яка в березні цього року лібералізувала ринок працевлаштування.
— Як влада мала б мотивувати мігрантів працювати на Україну?
А. Гайдуцький:
— Потрібно розробляти і впроваджувати мотиваційні програми для них. Вони мають стосуватись переказу коштів мігрантів на батьківщину, формування заощаджень мігрантів в Україні, розвитку фінансово-банківських продуктів для мігрантів, страхових, пенсійних, іпотечних програм для домогосподарств мігрантів, програм розвитку підприємництва за участю їхнього капіталу в Україні.
Зрозумійте, мігранти — це клас населення з високим рівнем доходів. У 2019 році вихідці з України за кордоном заробили понад 100 млрд дол. США, тому вони потребують особливого ставлення до себе.
— Можливо, показовий досвід інших країн щодо втілення таких програм?
— Найбільш масштабною і тривалою є програма розвитку Ізраїлю через розміщення інфраструктурних облігацій в єврейській діаспорі у Північній Америці і ЄС. За 70 років країні вдалось залучити майже 60 млрд дол., а десятки тисяч заможних євреїв — держателів таких облігацій повернулись на історичну батьківщину.
Нині найбільш дієві програми працюють у країнах Південно-Східної Азії: Індії, В’єтнамі, Пакистані, на Філіппінах і Шрі-Ланці. Це ті країни, де приблизно такий самий ВВП на душу населення, як в Україні, й де також — значний рівень виїзду населення на роботу за кордон. Ці країни зрозуміли, що фокусуватись потрібно на трьох групах програм для своїх мігрантів: легальне працевлаштування, здешевлення вартості переказів на батьківщину, мотивація до користування спеціалізованими фінансово-банківськими та бізнес-програмами на батьківщині. Завдяки, зокрема, таким програмам і економіка в цих країнах зростає щороку на 5 — 6%, бо до них надходять значні фінансові ресурси, їх мігранти не заощаджують у країнах працевлаштування, а одразу спрямовують на розвиток своїх домогосподарств.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як працюють сучасні українські листоноші
