Хто б міг подумати, що у 2022 році українці житимуть у таких важких умовах — без світла, тепла, води. Росія не перестає робити спроби перетворити наше життя у кадри з фільму про апокаліпсис. Та ми не просто не здаємося — ми вражаємо весь світ своєю стійкістю, витривалістю, винахідливістю! Наші люди гуртуються, допомагають одні одним, придумують сотні способів організації життя в нових умовах. Хіба такий народ можна перемогти?
ОПЕРАЦІЇ З ЛІХТАРИКОМ, ІНГАЛЯЦІЇ НА АЗС
Українські лікарі навіть під час блекауту проводять надскладні операції. Наприклад, медикам Черкаського кардіоцентру під час операції довелося використовувати ліхтарик на мобільному телефоні. Обладнання ж працювало на акумуляторах. У таких умовах 58-річному пацієнтові із розривом аорти замінили частину судини та клапан на протез.
У схожих умовах довелося працювати медикам у Дніпрі. “Коли вимкнули світло, десятки вкрай тяжких пацієнтів були на операційних столах. Анестезіологи та хірурги одягли налобні ліхтарики і провели операцію”, — повідомив генеральний директор ДОКЛ імені Мечникова Сергій Риженко у Facebook.
Через знеструмлення труднощі виникли і в людей, які мають проблеми з дихальною системою. Наприклад, у Києві мама привела дитину на АЗС, аби зарядити інгалятор, інакше б дитина задихнулася.
У схожій ситуації опинилась 32-річна Анна Ситник із Київщини. “Ми живемо у передмісті Києва, — розповідає жінка. — Будинок повністю на електриці, а у батьків, які живуть за 800 метрів, є газова плита. Тож двох діток я переселила до них, там можна принаймні поїсти гарячого.
Після прильотів 23 листопада ми опинились без світла на 68 годин! Саме тоді мій 4-річний син захворів. У нього проблеми зі слухом, часто буває отит, проблеми з горлом. Допомагають лише інгаляції, а для цього потрібна електрика. Захворіла і донька.
І ось вночі, під час блекауту, діти просто задихались від кашлю. Я швидко їх одягнула, взяла два інгалятори і поїхала на заправку. Запитала працівницю, чи можна під’єднатися, — вона, звісно ж, дозволила. Отак я рятувала дітей...”
Без електрики не працюють не лише інгалятори, а й слуховий апарат хлопчика. Тож жінка з острахом чекає чергового блекауту...
“Якщо будуть нові атаки, то мама з дітьми поїде до моєї бабусі в Молдову. Я ж готова разом з іншими українцями витримати будь-які труднощі. Знаєте, краще так, ніж розраховуватися російськими рублями”, — каже жінка.
“ВИПІКАТИ ХЛІБ НА МАНГАЛІ? ЛЕГКО!”
Не панікує й 50-річна Світлана Жахалова з Києва. В її помешканні також часто немає електроенергії, а якось близько доби не було й води.
“Тому вдома обов’язково маю запас питної й технічної води. Також купили багато свічок, зарядну станцію на 700 Вт, — розповідає пані Світлана. — Я читала, що психологи рекомендують людям, які дуже страждають без світла, максимально освітити бодай одну кімнату. У нас це, як правило, кухня. Створюємо ілюзію, що світло є — і так легше.
Якщо не буде ні світла, ні тепла, то маємо туристичний газовий пальник з балонами, спальники, каремати, електроковдри та електрокилимки, які можна під’єднати до зарядної станції. Усього багато — і нам, і друзям вистачить. А ще маємо мангал, днями купили дрова. Оскільки живемо неподалік лісу, то при потребі готуватиму на природі — вмію навіть пекти пироги та хліб на мангалі!”
Звісно, як і чимало українців, пані Світлана хвилюється за продукти в холодильнику.
“Я докупила багато холодових елементів (акумуляторів холоду для сумок-холодильників) і зберігаю їх у морозильнику. А коли світла нема, кладу в холодильник. Так холод тримається набагато довше, — запевняє співрозмовниця. — А ще маю кілька лайфхаків від моєї бабусі, яка жила у селі. Наприклад, як зберігати масло: у миску наливаєте холодну воду і кладете туди грудку. Раз на кілька днів змінюєте воду, щоб масло не згіркло. А ковбасу чи тушковане м’ясо можна залити жиром і зберігати тривалий час у глиняних горщиках. У погребі такі продукти можуть зберігатись до пів року.
Маємо пережити цей непростий час! Наші предки, в яких не було ні електрики, ні каналізації, якось вижили! Основне завдання — здихатись росіян, а з іншим впораємось. Недарма ж українців порівнюють з бджолами. Якщо сталась біда, одразу гуртуються в рій і рятують одні одних”.
Основне завдання — здихатись росіян, а з іншим впораємось.
ФІТНЕС ПРИ СВІЧКАХ, КАСТРУЛЯ ЗАМІСТЬ ПРАСКИ
Росіяни, обстрілюючи Україну, думали, що робота магазинів, ресторанів, пошти і інших закладів зупиниться. Ха-ха, дзуськи! Росіяни навіть подумати не могли, як винахідливо шукатимуть вихід у різних ситуаціях наші люди. Головне — знайти місце, де є електрика. І облаштувати там робоче місце. Наприклад, українці роблять манікюр у... підземних паркінгах! Перукарі укладають прекрасні зачіски, причепивши на чоло ліхтарик. Кафе працюють при свічках.
Навіть під час блекауту ми знаходимо можливість стежити за своїм здоров’ям і фізичною формою: приміром, у Львові темрява не стала на заваді заняттям у фітнес-центрі. Тут жінки займаються спортом при свічках.
А як зварити їсти, якщо вдома немає газової плити? Українці й тут вразили всіх!
Посмажити яєшню, зварити вівсянку можна на... свічках! Так, люди ставлять на низ духовки декілька маленьких свічок, а зверху на гратки — посудину з продуктами, які треба приготувати. Процес забирає трохи часу, зате їжа — гаряча! Так само українці гріють воду на каву чи чай. Дехто навіть розміщує свічку не в духовці, а просто на столі. Кажуть, 250 мілілітрів води можна нагріти за 35 хвилин.
Якщо ж хочеться чогось солоденького і для цього потрібен міксер — є варіант, як ним скористатися в умовах блекауту. Українці прикріплюють насадку від міксера до шурупокрута, який працює від акумулятора.
А якщо холодно? Як зігрітися? Ось вам ще один лайфхак: поставте свічку в посудині, а зверху — вогнетривку цеглину. Вона нагріється і віддаватиме тепло. Тільки будьте обережні!
Та навіть одяг можна попрасувати під час блекауту. Українці знають, як це зробити: беремо металеве горня або каструлю, наливаємо окріп і прасуємо, водячи дном посудини по одежі.
Українці стали богами правильного планування часу, адже за ті 2 — 3 години з електроенергією вдома встигають і попилососити, і їсти зварити, і навіть попрацювати! А у вільний час ми читаємо книжки при свічках, граємо у шахи, спілкуємося з рідними, насолоджуємося зоряним небом...
“Хоч би як важко було, нехай 10, 20 днів чи місяць без світла, треба триматись. Я не готова здаватись, бо найбільше на світі не хочу жити під прапором Росії!” — каже Анна Ситник.
Росіяни хочуть нас заморозити, але в нас — гарячі серця, ми — волелюбні, ми — загартовані, ми зможемо пережити всі труднощі і стати ще сильнішими. Тож тримаймося! Все буде Україна!
