Володимир Зеленський позбавив державної стипендії та нагород трьох українських спортсменів, які були призерами Олімпійських ігор, — важкоатлетів Наталію Давидову, Ольгу Коробку та Олексія Торохтія. Усе через те, що їх спіймали на вживанні допінгу. А які допінгові препарати бувають і з якою метою спортсмени їх застосовують?
— Допінг спортсмени вживають для підвищення своїх спортивних можливостей і, відповідно, для здобуття перемог. Допінгом часто є медичні препарати, які загалом використовують у лікуванні різноманітних недуг, та для атлетів вони заборонені, — каже директор Центру спортивної медицини і реабілітації у Львівській області, заслужений лікар України Степан Середа. — Всесвітнє антидопінгове агентство подає перелік понад 10 тисяч заборонених препаратів, які умовно можна поділити на 10 груп.
Серед них — стимулятори центральної нервової системи, анаболіки (тестостерон, нандролон, неробол), глікопротеїнові гормони (гонадотропіни, еритропоетини, інсулін), діуретики (сечогінні препарати), глюкокортикостероїди.
Крім того, до допінгу належать внутрішньовенні введення крові, які забезпечують збільшення надходження кисню.
— Ще ВАДА забороняє застосовувати генний та клітинний допінги — методи, які дають змогу редагувати і передавати гени, модифікувати клітини, — розповідає кандидат наук з фізичного виховання і спорту, спортивний експерт Олександр Залужний.
— А як бути, якщо спортсменові потрібні для лікування заборонені ВАДА медичні препарати?
С. Середа:
— Перш ніж лікуватися, атлети повинні повідомити лікаря про свою спортивну кар’єру та намір брати участь у змаганнях, перевірити призначені препарати на вміст елементів допінгу на сайті ВАДА. Якщо ж медичні засоби, які містять допінг, є життєво важливими і без них неможливо обійтися, то спортсмен має попередити про це державну терапевтичну комісію, а та вирішує, чи справді йому потрібне саме таке лікування. Наприклад, багато спортсменів із Норвегії та Швеції мають бронхіальну астму, а тому їм дозволено використовувати певні препарати, які для інших кваліфікують як допінг.
Багато спортсменів із Норвегії та Швеції мають бронхіальну астму, а тому їм дозволено використовувати певні препарати, які для інших кваліфікують як допінг.
— Як перевіряють спортсменів на допінг?
О. Залужний:
— Зазвичай фахівці роблять аналіз сечі або крові. Кожну пробу перевіряє одразу три спеціалісти: біохімік, лікар і математик. Вони їх кодують і надсилають у міжнародні лабораторії, сертифіковані ВАДА. Якщо у пробах виявили допінговий препарат або спортсмена підозрюють у використанні забороненого методу, його тимчасово усувають від участі у змаганнях.
— Нерідко спортсмени заявляють, що стали випадковими жертвами допінгу — тобто що вони насправді не вживали жодних заборонених препаратів. Чому так стається?
С. Середа:
— Серед причин — безвідповідальність спортсменів, які цілковито покладаються на тренерів і не аналізують складу ані добавок, які ті їм рекомендують, ані спеціального харчування. Адже тренери, буває, таємно дають допінг підопічним, наражаючи їх на дискваліфікацію та проблеми зі здоров’ям.
Бувають і курйозні випадки. Такий стався із другою ракеткою України Даяною Ястремською. Спортсменка, яку звинуватили у вживанні допінгу, змогла довести, що заборонені речовини опинилися в її організмі внаслідок статевого акту з колишнім хлопцем. З неї зняли звинувачення і дозволили виступити на Олімпіаді-2020. Схожа ситуація трапилась з німецькою боксеркою Вірджинією Фукс — виявлені заборонені речовини також потрапили в її організм під час сексу.
— Яке покарання передбачено за вживання допінгу?
— Усе залежить від ситуації — це може бути позбавлення спортсмена права участі у змаганнях від трьох місяців до довічного періоду. У деяких державах передбачено навіть кримінальну відповідальність за допінг. В Україні її наразі немає, утім такий закон найближчим часом планують розробити.
— А яким був допінг у минулі століття?
О. Залужний:
— З історичних довідок відомо, що навіть давньогрецькі спортсмени використовували спеціальні дієти та зілля, щоб зміцнитися. Утім найбільшу популярність допінг здобув у ХХ столітті. Алкалоїд стрихнін, кофеїн, кокаїн і алкоголь часто використовували представники видів спорту, які вимагають витривалості, зокрема, велосипедисти. Відомо також, що легкоатлет Томас Гікс переміг на марафонській дистанції в 1904 році в американському Сент-Луїсі за допомогою сирих яєць, ін’єкції стрихніну та кількох доз бренді під час забігу. До слова, термін “допінг” стали вживати на початку XX століття щодо нелегального використання сильнодійних речовин для покращення швидкості скакових коней, і лише згодом — стосовно людей.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також зворушливі історії українців, які здобули медалі в Токіо
