Бронзова призерка Олімпіади-2020 борчиня Ірина Коляденко отриману квартиру від влади рідного міста Ірпеня, що на Київщині, передарувала своєму тренеру — Володимирові Яременку.
Спортсменка розповіла, що зробила так, бо внесок наставника в її перемогу — колосальний, а сама робота
вкрай важка і забирає дуже багато його часу. Настільки, що тренер іноді місяцями не бачиться зі своєю сім’єю. Коли я домовлялась про інтерв’ю з паном Яременком, він просив зателефонувати після денного сну його 10-місячної доньки.
Під час нашої розмови тренер гуляв з малечею. “Стараюсь використовувати кожну можливість, аби побути з донею”, — каже він.
— Нарешті після Олімпіади часу на сім’ю у вас стало більше. А яким був графік до цього?
— Коли ми з Іриною Коляденко у січні дізналися, що їдемо на Олімпійські ігри, одразу розпочали підготовку до змагань. Іноді Ірина тренувалась двічі на день під моїм наглядом, утім частіше — через достатній рівень кваліфікації — без мене. У березні ж розпочалися збори для підготовки до ліцензійного турніру, які у середньому тривають приблизно 12 — 17 днів. Увесь цей час я перебував у таборі національної команди, де відпочивати було ніколи. І часу на спілкування з ріднею теж не вистачало.
Іноді Ірина тренувалась двічі на день під моїм наглядом, утім частіше — через достатній рівень кваліфікації — без мене.
А далі була підготовка до чемпіонату Європи, тоді також 12 — 14 днів треба було перебувати за межами рідного міста. Ще понад тиждень у травні та червні ми провели на першому та другому етапах підготовки до Олімпійських ігор. Другий етап підготовки, до речі, відбувався у горах поблизу Ворохти на Івано-Франківщині, ще один збір — у місті Южне на Одещині. Фінальні тренування перед відльотом до Токіо — поблизу Києва. Втім я завжди готовий до такого графіка, адже знаю, що спорт потребує жертв, якщо ставити перед собою високі цілі.
— Як ваша сім’я ставиться до такого щільного графіка?
— Дружині досить непросто. Але вона ставиться до моєї роботи з розумінням.
— А як ви відреагували на подарунок своєї підопічної — Iрини Коляденко?
— Досі важко підібрати слова, щоб виразити свої емоції. З Іриною я працюю вже вісім років, ми пережили чимало труднощів разом та тісно спілкуємося. У мене, як і в неї, також не було свого житла. Тому цей вчинок я розцінюю як щиру подяку. А ще дуже радий тому, як закінчилася ця історія: моїй підопічній подарували другу квартиру, після того, як вона віддарувала мені першу. Це вкотре підтверджує, що добро завжди повертається сторицею.
— Пане Яременко, якщо не секрет, яка ваша тренерська зарплата?
— Скажу лише, що йдеться орієнтовно про 16 — 17 тисяч гривень у місяць. Бувають ще, звісно, надбавки за спортивні чи почесні звання. Важко назвати цю зарплату високою.
— А які премії платить держава тренерам олімпійських чемпіонів?
— Уряд виділяє виплату в розмірі 125 тисяч доларів США для чемпіонів, які зайняли перше місце, їхнім тренерам — таку ж суму. За друге — передбачено 80 тисяч доларів, за третє — 50, — каже заступник директора департаменту олімпійського спорту, начальник відділу циклічних та швидкісно-силових літніх олімпійських видів спорту Леонід Мирський.
В. Яременко:
— Утім, хоч спортсмени й отримали вже свої нагороди, тренерам ці кошти наразі не виплатили. І коли виплати надійдуть — невідомо.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як 22-річний українець став абсолютним чемпіоном світу з ловлі риби спінінгом з берега
