Змагання проходили у Дубаї (ОАЕ). Українка Анастасія Коханчук зуміла стати чемпіонкою серед жінок у віці 25 — 29 років. Дистанцію у 21 кілометр вона подолала за чотири години і 48 хвилин.
— Я ніколи раніше не бігала по пустелі, і тепер знаю — це просто жах! — каже 29-річна Анастасія Коханчук. — Пісок на барханах подекуди настільки сипучий і м’який, що бігти по ньому нереально, і йти теж — нереально. Хіба що — повзти.
— Спекотно було?
— Так, пекельно! +30 за Цельсієм.
— Ви бігли з перешкодами. Якими саме?
— Зокрема, треба було перестрибувати півтора-двометрові стінки, дряпатися по канату, пролазити під колючками, переносити на 400 метрів відра й мішки з піском. Та найгіршою була природна перешкода — крутий бархан. Безліч спортсменів просто зупинялися на ньому і повертали назад. Я теж спершу зупинилась із схожими думками, але опісля таки на нього видряпалась.
— Це було найважче випробування?
— Найважче, але не найстрашніше. Мені не вистачило води. Поки добігла до пункту харчування, уже почалось запаморочення. А коли дісталась туди, то обливалась водою і пила мало не безупинно.
— Розкажіть, яким був момент фінішу.
— Під час забігу я швидко відірвалась від усіх жінок і не бачила їх на шляху. Фінішувала теж сама й відверто кажучи, не знала, на якому я місці. Вже потім мені сказали, що — перша. Після фінішу не могла говорити, лише кивала. Коли трішки відійшла, поглянула на бархан, який подолала, і заплакала. Це були емоції щастя від подоланих перешкод на шляху до перемоги.
Але більше я на це не піду — це був мій перший і останній досвід такого забігу.
— Який приз ви отримали за перемогу?
— Цю поїздку я фінансувала з власної кишені — витратила тисячу доларів. За перемогу отримала медаль, грамоту та кубок. А головний приз — я підняла планку власної самооцінки! Саме за цим — змаганням зі собою — я і прилетіла у Дубай.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як айтівці, бухгалтери, інженери та юристи об’єднались у Команду порятунку тварин
