Все більше українських жінок вирішують вступити до лав Збройних сил України для відсічі російській агресії. Про це інформує найбільша некомерційна мережа радіостанцій у США NPR.
Із фольклористики - на війну
Журналісти поспілкувалися з Мариною Мицюк, однієї із багатьох українок, яка наважилася на боротьбу проти РФ. Марина проводить свій вільний час на стрільбищі за межами Києва, повністю зосереджена на влучанні в мішені. Їй потрібно тренуватися. Вона чекає на виклик, який будь-якого дня відправить її на війну.
"Звичайно, я б хотіла бути в бойовій позиції, — каже Мицюк, 27-річна фольклористка, яка володіє японською мовою та працює в некомерційній організації. - З моєю статурою та зростом я не маю природного для цього здатності… тому я дуже наполегливо тренуюся".
Мицюк сказала, що на початку повномасштабного вторгнення вона хотіла записатися до лав війська, але їй сказали, що їй найкраще буде на кухні "ліпити пельмені".
Однак Мицюк не зупинилася. Вона вступила до військового університету на другу вищу освіту, який закінчила цього літа. Вона розглядала можливості кількох бригад і подавала документи до тих, що мають підрозділи спеціального призначення. У неї були складні розмови з матір'ю та своїм хлопцем, солдатом. Обидва рішуче виступають проти її рішення.
"Я бачу, як жінки мого віку виходять заміж, народжують дітей, – сказала вона. - Я не можу позбутися думок, чи правильно я роблю? Але шляху назад вже немає".
Кількість жінок в армії зросла аж на 40 відсотків
Українські військові повідомляють, що станом на січень у збройних силах країни служило понад 70 000 жінок. Оксана Григор'єва, радник з питань гендерної рівності військових, каже, що хоча це лише близько 8% від загальної кількості збройних сил країни, кількість жінок зросла на 40% з 2021 року.
"Допоки парламент не ухвалив закон 2018 року, — сказала вона, — армія була патріархальною, і жінкам не дозволялося законом служити на бойових посадах або вивчати всі дисципліни у військових університетах".
Жінки, які вступили до батальйонів, коли Росія вторглася в частини східної та південної України у 2014 році, справді воювали на передовій, але не без проблем. "Наприклад, — сказала Григор’єва, — у нас були біатлоністи, які були чудовими снайперами, але, згідно з їхніми документами, вони були кухарями. Це було абсолютно несправедливо".
Зараз, за її словами, жінки становлять близько 20% військових курсантів, і тисячі офіційно служать на бойових посадах. Серед них пілоти винищувачів, командири артилерії, оператори безпілотників та інженери.
Деякі бригади, зокрема "Хартія" та "Азов", що входять до складу Національної гвардії України, залучають жінок до своїх рекламних кампаній. В одному популярному відео двоє батьків в автомайстерні розповідають про своїх дітей. Один каже, що його син намагається знайти роботу на критично важливому підприємстві, щоб звільнитися від військової служби. Інший каже, що в нього є дочка, і вона солдат.
Цієї весни "Хартія" розпочала кампанію з набору персоналу, орієнтовану на жінок, у якій взяла участь солдатка підрозділу наземних роботизованих систем на ім'я Джесс. Її зображено на полі, з білою стрічкою, що перев'язує руде волосся, де вона тестує наземні дрони, що використовуються для доставки води, їжі, палива та боєприпасів солдатам на передовій. "Я єдина жінка в цьому підрозділі, — каже вона. - Мені 21 рік".
19-річна Євгенія використовує військовий позивний "Фурія" на честь давніх греко-римських богинь, які карали лиходіїв за їхні гріхи. Вона сказала, що чоловіки-солдати часто запитують її: Що ти тут робиш?. "І я кажу, що маю бути тут, і все", – відповіла вона. "А чому дрони? Гадаю, тому що я люблю грати в комп’ютерні ігри".
23-річна Дарія використовує позивний "Галактика". До війни вона планувала стати поліцейською. Дарія сказала, що її мати плакала, коли вона пішла на базову підготовку. "Моя мама хотіла, щоб я залишалася вдома, була дружиною, мала дітей, – сказала Даша. - А я обрала те, що вона називає чоловічою професією, живучи з постійною загрозою своєму життю".
"Багато моїх родичів навіть не знають, що я тут
Ще один оператор дрона у підрозділі знаходиться на багнистому полі недалеко від табору. Ще одна Дарія — колишня інженерка-програмістка, якій трохи за 30. Вона тестує новий повітряний дрон, поки сонце сідає. "Багато моїх родичів навіть не знають, що я тут, – сказала вона. - Вони кажуть: "Їй потрібно поїхати до Європи та бути в якомусь безпечному місці".
Дарія працювала волонтеркою гуманітарної допомоги на початку повномасштабного вторгнення, працюючи по 20 годин на день, доставляючи їжу та інші припаси до районів фронту. Вона ніколи не відчувала, що робить достатньо. "Я українка, я частина цієї країни, і я маю допомагати", – говорить вона.
Вона сказала, що втратила зв'язок з багатьма друзями після вступу до армії. Її друзі-чоловіки втекли з країни, щоб уникнути призову. Вона зазначила, що їй було важко не засуджувати їх.
Раніше цього року в місті Суми бойовий медик Олена Іваненко завітала у салон краси. Вона була виснажена, звалилася в плюшеве крісло, потім заплющила очі, поки косметолог робила їй форму брів, а потім нігті. "Я знаю, що через три дні мої нігті знову будуть брудними", – сказала вона. - Але дивитися на чисті нігті один день приносить мені таке полегшення та задоволення. Для мене це така ж буденність, як сніданок".
Її служба також принесла чимало душевного болю. В одному бою 2023 року загинуло багато членів її підрозділу, зокрема один з її найближчих друзів. "Він був першим, кого підірвали, — сказала вона, — і я витягла його з бліндажа. Це, мабуть, найважче для мене за всю війну досі".
Сама жінка була поранена в ногу після того, як російський танк обстріляв її. З того часу вона одужала. Вона сказала, що багато розмовляє з цивільним населенням про те, з чим стикаються солдати на передовій. Вона помітила, що розрив між солдатами та цивільними мешканцями зростає. "Солдати кажуть, що ми працюємо заради перемоги, а цивільні кажуть, що ми хочемо миру", – наголосила вона. - Але мир і перемога – це різні речі".
Одного разу у київському виставковому залі українська військова розвідка представила найсучасніші морські дрони — і трьох членів елітного підрозділу, які ними керують. Коли солдати вийшли на сцену, гримів український кавер на пісню "Sonne" німецького готик-метал гурту Rammstein. Вони з'явилися переодягнені, в балаклавах та сонцезахисних окулярах. Коли вони говорили через мікрофони, їхні голоси змінювали з міркувань безпеки. Однією з них була Ксена, схожа на принцесу-воїна з телесеріалів 1990-х років.
"Наше завдання, — сказала Ксена, — полягає в тому, щоб виманити росіян з їхніх баз, а потім полювати на них. Ми маємо намір продовжувати адаптувати ці морські дрони, доки не зможемо цілитися та вражати російські винищувачі, гелікоптери та кораблі за будь-яких умов".
Ксена працює військовим аналітиком вже десять років і приєдналася до цього елітного підрозділу після повномасштабного вторгнення, яке сприяло швидкому впровадженню озброєнь в Україні. Вона сказала, що звикла бути єдиною жінкою у своїй команді. "І це нелегко», – сказала вона. - Я відчуваю підтримку від своїх хлопців, але іноді вони можуть поводитися як діти, розумієте? Вони сприймають мою роль підтримки як принесення їм печива чи чаю – чи чогось такого".
Вона засміялася у свою балаклаву та сказала, що в неї є важливіші справи, про які потрібно турбуватися, наприклад, як вижити. "Мотивація допомагає, – сказала вона. - Мотивація виграти цю війну".
Підписуйтесь на сторінку "Експресу" у Facebook
