Тріумфом українки Людмили Бабак закінчився чемпіонат світу з веслування на байдарках та каное на марафонських дистанціях. У китайському Шаосіні нашій спортсменці не було рівних у короткому та довгому марафонах. Основний старт (довгий марафон) Людмила Бабак виграла, подолавши 14,5 кілометра за 1:19.30,84 години.
— Я розраховувала вибороти дві золоті медалі, — розповідає "Експресу" Людмила Бабак. — Все-таки цьогоріч двічі тріумфувала на європейській першості у Франції. У Китаї конкуренція була серйозніша, довелося змагатися не лише з європейками, але й з представницями Китаю, Сінгапуру, Гонконгу та Японії. Та я була готова до жорсткої боротьби. А ще мені поталанило з погодою — під час змагання не було вітру.
— Розкажіть докладніше про ваш шлях до тріумфу.
— Займаюся веслуванням із 2008 року. У цей спорт мене привели друзі. Так сталося, що вони кинули веслування, а я продовжила. Останні одинадцять років регулярно тренуюся по десять разів на тиждень від півтори до двох з половиною годин. За один день долаю приблизно 30 кілометрів. Це насправді дуже важко. Особливо взимку, адже доводиться тренуватися у холоднечу.
— Що ж вас тримає у цьому спорті?
— По-перше, веслування загартовує організм. По-друге, вчить людину виживати в складних умовах. По-третє, це постійна робота на свіжому повітрі. Так, каное не зовсім зручне, від постійних занять іноді тіло викривляється — одне плече вище, друге нижче. Та все одно цей спорт — корисний. І мені надзвичайно подобається!
— До речі, чому взимку ви не тренуєтеся у країнах з теплим кліматом?
— Одного разу мені випала нагода попрацювати в Туреччині. Утім — під орудою іншого наставника, бо на поїздки мого особистого тренера грошей немає. Знаєте, мені краще трудитися в холоднечу, зате зі своїм тренером.
— Фінансові умови у вас непрості?
— Так, живеться несолодко. Недавно довелося з власної кишені викласти 700 євро за два весла. Добре, що мені нарешті надали каное, адже навряд чи могла б собі дозволити придбати човен за 2500 євро. Радію, що завдяки тріумфу на чемпіонаті світу отримаю по 50 тисяч гривень за кожну із золотих нагород. Бо зарплата в мене невелика — приблизно десять тисяч гривень. Недавно довідалася, що працівники супермаркету, які розклеюють цінники, заробляють значно більше, аніж я важкою працею у спорті.
Читайте також про те, чому більшість українських футбольних клубів — збиткові.
