На Генеральній асамблеї НОКу, яка відбулася у Кончі-Заспі, українським спортсменкам вручили олімпійські нагороди, які ті здобули ще у минулому десятилітті. Метальниця диска Олена Антонова допіру тепер, у 52-річному віці, отримала срібну медаль Олімпіади-2008. А чотири наші легкоатлетки, які змагались у дисципліні 4 по 100 метрів, нарешті стали бронзовими призерками Олімпіади-2012. У Лондоні 12 років тому вони фінішували четвертими і вже й не вірили, що можуть стати медалістками цих Ігор. Але…
“Так, ми тоді посіли четверте місце і розчарованими поїхали додому, — згадує легкоатлетка Анна Рижикова. — А десь у 2018 році з’явилась інформація, що одну з чотирьох росіянок, які тоді посіли третє місце, впіймали на допінгу. Тривало розслідування, під час якого виявили допінг і в інших учасниць цього квартету, їх дискваліфікували. Ще тоді нам сказали, що ми стали бронзовими призерками Ігор. Тоді ж нам виплатили преміальні за цю бронзову нагороду (55 тисяч доларів. — Авт.). Ну а саму медаль ми чекали аж дотепер. Нині емоцій від цього небагато. Адже ми змагаємося, щоб отримати медаль на стадіоні. Так, у 2018 році нас визнали бронзовими призерками Олімпіади, але нікому похвалитися цим я не могла. І нікому не могла це довести. Нема медалі — нема титулу. Тепер усе стало на своє місце”.
Якщо в наших спортсменок Анни Рижикової, Наталі Пигиди, Ольги Земляк та Аліни Логвиненко ця медаль була єдина на Іграх, то в метальниці Олени Антонової ситуація інша. У 2008 році в Пекіні вона здобула “бронзу” і відтоді в історії спорту була саме бронзовою призеркою Ігор-2008.
“Тоді кубинська спортсменка була другою, я — третьою. Але невдовзі в кубинки виявили допінг, її дискваліфікували, отож усі посунулись на сходинку угору, — розповідає Олена Антонова. — Чому аж 16 років не могли дати цьому лад? Довго тривало розслідування, і кубинка не хотіла віддавати медаль. Щойно в серпні цього року до мене зателефонували з НОКу і сказали, що коли здам свою бронзову нагороду, то мені обміняють її на срібну. І ось кубинка нарешті розлучилась з моєю медаллю, і МОК надіслав її в Україну. Різницю у преміальних мені доплатили ще декілька років тому. Ніколи б не подумала, що аж через 16 років після змагань триматиму в руках своє “срібло” (усміхається).
