Причому невдоволені представники не лише УПЛ, але й першої ліги. Не приховує свого роздратування суддівським свавіллям головний тренер “Чорноморця” Роман Григорчук. Від рішень суддів божеволіє наставник “Олександрії” Руслан Ротань. Олександр Чижевський з “Агробізнесу” взагалі називає арбітраж клоунадою. А як ще пояснити, коли порушення правил відбувається за межами штрафного майданчика, а арбітр призначає пенальті у ворота його команди. Або коли м’яч відверто влучає у виставлену руку суперникові в його штрафному майданчику, а свисток арбітра мовчить.
Роман Григорчук з “Чорноморця” після кожного туру обговорює суддівство. Каже: наболіло. “Нехай і буде якась помилка — без них ніхто не обходиться і з цим можна миритися, коли ти бачиш, що це дійсно помилка. Але, аналізуючи все, що бачиш, і знаючи багатьох суддів, я не вірю, що вони можуть судити так погано. І через це з’являються сумніви — можливо, арбітрами хтось маніпулює, дає їм якісь вказівки чи ще щось?” — сказав обурений наставник одеситів.
Багато “компліментів” наслухався і головний арбітр матчу “Олександрія” — “Минай”. Суддя Олександр Шандор дав фінальний свисток, коли м’яч пролітав над воротарським майданчиком закарпатців. Ще секунда — і гол, але фінальний свисток пролунав раніше, взяття воріт не зарахували. І тут почалося...
Цікаво, що втручатися у роботу Комітету арбітрів клуби не можуть. Як і впливати на призначення суддів на їхні матчі. Критикувати, обговорювати їхню роботу теж заборонено, бо за це штраф, але... Кожен клуб УПЛ платить Комітету арбітрів 139 тисяч гривень за один домашній матч (тобто приблизно два мільйони 85 тисяч гривень на сезон). Тепер ще додалась оренда машини VAR — 128 тисяч гривень на гру. Себто, витрачаючи такі величезні суми на арбітраж, клуби залишаються невдоволеними наданими їм послугами.
— Якщо проаналізувати останні скандали, то в більшості випадків я на боці тренерів, а не суддів, — каже колишній арбітр ФІФА Мирослав Ступар. — Тренери самі грали у футбол, вони знають гру до дрібниць. Натомість серед арбітрів колишніх футболістів немає. Вони не відчувають духу гри й це призводить до постійних непорозумінь з представниками команд.
— Арбітри помиляються випадково чи ними хтось маніпулює?
— Більшість випадків це дійсно помилки, причому інколи такі дивні, що за голову берешся, якот незарахований гол Олександром Шандором у ворота “Миная”. Так, основний і компенсований час уже вичерпався. Арбітр каже подати кутовий. М’яч летить на ближню стійку, звідти гравець атаки переправляє м’яч на дальню стійку, там його повертають ближче до центру воріт і гравець забиває гол. Це цілісний ігровий момент, який не можна було переривати. Якби захисник “Миная” вибив м’яч за штрафну, а олександрійці підхопили його й знову почали атаку, тоді треба свистіти, бо це вже новий момент. Це помилка судді. І я ніколи не повірю, що “Минай” його підкупив. Це нонсенс.
Звісно, є арбітри, які симпатизують тим чи іншим клубам і десь “помиляються” на їхню користь. Але таких випадків менше, ніж звичних помилок. Просто наші італійські куратори арбітражу довели до того, що рівень готовності футболістів і тренерів став вищим за рівень готовності суддів. Арбітри просто не встигають за грою, от і маємо помилки й скандали. Але замість того, щоб рятувати цю ситуацію, наша УАФ продовжує платити італійцям Луччі і Розетті по 15 тисяч доларів щомісяця. І це при тому, що вони в Україні навіть не з’являються. При такому ставленні до підготовки арбітрів у нас буде ще дуже багато помилок.
