За підсумками голосування у блозі Futebol Feminino Alternativo, 26-річна Ольга Овдійчук із мадридського “Атлетіко” посіла сьоме місце в рейтингу, а футболістка харківського “Житлобуду-1” 34-річна Дарина Апанащенко — на восьмій позиції.
“Експрес” поспілкувався з Ольгою Овдійчук, яка тепер перебуває у Мадриді.
— Ольго, розкажіть більше про голосування.
— Голосували уболівальники 50 країн світу, які визначали найкращих за результатами виступу гравців у національних збірних. Те, що я потрапила у першу світову десятку, стало сюрпризом.
— Ви родом із невеличкого села на Рівненщині, а нині виступаєте за мадридський “Атлетіко”. Яким був ваш шлях до успіху?
— Футболом я стала займатися у сьомому класі, коли почала навчання у Костопільському спортліцеї. У дев’ятому класі вже була гравчинею костопільської команди “Родина”, яка виступала у вищій лізі. Звідти перейшла у харківський “Житлобуд-1” — у цьому клубі грала вісім років. Ми шість разів ставали чемпіоном країни, п’ять разів виграли Кубок України.
Футбольний агент знайшов мені варіант продовження кар’єри в Іспанії. Я поїхала на перегляд і таки підписала дворічний контракт із мадридським “Атлетіко”.
— Яка різниця між українським жіночим футболом та іспанським?
— Різниця у всьому: тренувальний процес, забезпечення команд інвентарем, зарплати, рівень гри... В Іспанії кожна жіноча команда закріплена за чоловічою. Тобто якщо є чоловіча “Барселона”, значить, є і жіноча. Є “Реал”, “Атлетіко” і так далі. В Україні лише “Карпати” мають у своїй структурі жіночу команду, решта — це окремі одиниці.
— Рівень зарплат в Iспанії значно вищий?
— Тут діє чітке правило — усі клуби зобов’язані платити футболісткам мінімальну зарплату. Якщо хоч один клуб вирішив не платити, всі команди ліги не виходять на поле і пропускають тур. В Іспанії мінімалка — це 14 — 16 тисяч євро на рік. Решту отримуєш за контрактом.
— Як вам ведеться у клубі?
— Я приїхала сюди влітку минулого року. Спочатку було дуже важко. Інша мова, ментальність, клімат... Та зрештою, справи пішли добре. Втім згодом сталися дві прикрості. Змінився тренер — він не бачить мене в основному складі. А через пандемію наш чемпіонат вирішили зупинити і завершити. Але ми вийшли у чвертьфінал Ліги чемпіонів, тож знову стали тренуватися.
— У харківському “Житлобуді” ви зіграли 103 матчі і забили 135 голів. Як із реалізацією в Iспанії?
— Ну не так яскраво. (Усміхається). У товариських і контрольних матчах я забиваю, але в офіційних здебільшого сиджу на лаві запасних і виходжу на заміну. Зрештою, цьогоріч офіційних матчів було обмаль. Але я тренуюсь і чекаю моменту, аби скористатися своїм шансом на великий успіх!
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, чому у Вірменії дискваліфікували 25 футболістів і тренерів з України
