Життя Леоніда Полянського із Жмеринки, що на Вінниччині, обірвала куля снайпера під час Революції Гідності — 20 лютого 2014 року. Його нині 18-річний син Едуард вирішив, що боронитиме Батьківщину на фронті.
Днями юнак вступив до Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Вчитиметься на військового льотчика.
“Коли тато загинув на Майдані, я ходив до шостого класу, — каже 18-річний курсант Едуард Полянський. — Невдовзі після його смерті побачив відео, як несуть мого пораненого батька. Тоді зрозумів, що маю зробити все, аби з небес він гордився мною”.
Замість продовжити навчання у школі хлопець після сьомого класу вступив до Військового ліцею імені Івана Богуна. “Коли оформлював документи, мені дали анкету, де мав написати, чим займатимусь далі, після навчання, — згадує. — Відповів, що стану військовим льотчиком. Серце так підказало. Щоб бути ближчим до небес, до душі тата”.
Рідні спершу відмовляли хлопця, мовляв, спеціальність дуже небезпечна. Але він не відступав. “Врешті бабуся перехрестила мене і сказала: “Будь льотчиком, бо тільки та робота буде добра для душі, яку любиш”, — ділиться Едуард.
Один із тих, хто опікується нині курсантом, — киянин Андрій Павленко. Він був поряд з Леонідом Полянським, коли того смертельно поранили.
“Я тоді допомагав виносити поранених. Пригадую, як зранку 20 лютого хтось крикнув, що треба бігти до Жовтневого палацу, — каже Андрій Павленко. — Дорогою до містка над Інститутською побачив чоловіка. Це й був Леонід Полянський. Він стояв за метр від мене. Крикнув, що маємо бігти далі, щоб нести когось. Потім свідомо чи несвідомо заступив мене собою. Далі — постріл. Леонід упав. Йому влучили у спину. Разом з іншими активістами взяли його на ноші, понесли до медиків. Та коли ті підняли ряднину, Леонід уже був мертвий. Я заплакав. Той чоловік врятував мені життя”.
Невдовзі Андрій віднайшов родину Леоніда Полянського і вирішив опікуватись його сином Едуардом. “Бог і батько на Небі допомогли довести хлопця до престижного національного військового вишу. Мрія здійснилася — він вчиться на льотчика. Зростає достойний воїн!” — каже Андрій Павленко.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також три історії про те, як по-різному склалася доля таких українців
