Чи не основною Євгеновою рисою була цілеспрямованість, жодні перепони не здатні були зупинити його на шляху до мети. “У нього завжди був гарний настрій і ніколи не було проблем”, — з усмішкою згадує його кохана 27-річна Карина Костенко.
З дитинства він мріяв стати військовим, тож у 19 років вступив до Французького іноземного легіону. Через рік приїхав на рідну Полтавщину у відпустку, друзі познайомили його з Кариною. “Женя був у білому піджаку, такий нарядний”, — розповідає Карина. Євгеній не міг забути дівчину — дарував квіти, запрошував у кафе й не відступався, чуючи відмову. Повернувшись на службу, писав Карині — і зрештою її серце відгукнулось.
Дівчина згадує: якось Євгеній робив ремонт у квартирі й, не переодягнувшись, прийшов на роботу до Карини та запропонував піти в якийсь заклад пообідати. “Йому було байдуже, хто і що подумає про його вигляд. Він завжди робив лише те, що хоче, — твердить Карина. — За це я називала його егоїстом. Лише коли Жені не стало, зрозуміла, що саме так і треба жити! Не варто перейматись чужою думкою”.
За це я називала його егоїстом. Лише коли Жені не стало, зрозуміла, що саме так і треба жити!
2022 рік закохані зустріли в горах Франції, додому Карина повернулась у лютому. Уже незабаром почалось повномасштабне вторгнення. “Женя вирішив їхати в Україну, — каже Карина. — Мама благала його залишитися у Франції, бо старша сестра змушена була перебратись до батьків із Харкова, я — при надії, тож він — наша єдина опора”.
Спершу Євгеній Брах вступив до лав добровольчого батальйону “Традиція і порядок”, де й дістав позивний “Малі”, адже служив у цій країні.
Згодом, коли вступив до лав ЗСУ, його відправили на навчальний полігон, а тоді — до Великої Британії. “Женю це обурювало, адже в нього і без того величезний досвід, він хотів воювати”, — каже Карина.
“Малі” був прикладом для багатьох, до його думки прислухались. А між завданнями приїжджав до коханої. Так сталося і 15 червня, коли в Карини почались пологи. “Навіть коли медсестра попросила його вийти, відмовився й тримав мене за руку, — згадує Карина. — А потім колисав Мирона, мив, міняв підгузки. Навіть я боялась це робити, адже він був такий маленький!”
Ставши татом, Євгеній Брах використовував кожну можливість, аби побачити своїх найрідніших. Якось приїхав на ніч — просто, щоб побачитись. “Він так мило сюсюкався з сином, цілував його, не відходив ні на мить”, — ділиться Карина.
...У вересні до Карини прийшла Євгенова сестра — вся у сльозах. “Він живий?!” — запитала Карина, та замість відповіді почула прохання вийти надвір. Спускаючись сходами, Карина припускала, що коханий поранений: “Я думала — може, він без ноги чи руки — нічого страшного, аби живий”. Відчинивши двері, побачила всіх побратимів з групи “Малі”. Усіх, крім нього...
Євгенія Браха поховали біля Полтави. “Пригадую, якось я спитала, чому він вирішив піти на війну. Женя відповів — не хоче, аби нашому синові довелось воювати”, — каже Карина.
