Сьогодні Олександр та Світлана Бруневичі з міста Дунаївці на Хмельниччині виховують десятеро дітей. Подружжя каже, що кожен з їхніх вихованців народжений серцем. Батько сімейства розповів “Експресу”, як він і дружина наважилися на такий крок, а також про будні великої родини.
“Коли ми зі Світланою одружувалися, то мріяли про велику сім’ю”, — ділиться Олександр Бруневич.
За 16 років спільного життя у пари народилося троє дітей. Найстаршому синові нині 15 років, другому — 11, донечці — 9.
“Проте при пологах у дружини виникали різні ускладнення, — продовжує чоловік. — Ми подумали, що це знак від Бога, й щоб здійснити мрію про велику сім’ю, треба взяти на виховання дітей, у яких немає батьків. Вирішили створити будинок сімейного типу. Чому не усиновити? Бо для дітей, яких ми взяли на виховання, це найкращий варіант. Живучи в будинку сімейного типу, вони можуть розраховувати на допомогу від держави. Можливо, й житло отримають”.
У подружжя був свій будинок площею 100 кв. м. Та місця, щоб поставити для кожної дитини окреме ліжко та письмовий стіл, виявилося недостатньо. Пара звернулася до настоятеля своєї парафії. Пошук коштів на будинок тривав приблизно три роки! І сьогодні сім’я живе в оселі, яка є власністю релігійної місії “Карітас”.
“Торік у жовтні ми переїхали в новий будинок, а в грудні взяли на виховання п’ятеро діток. Четверо з них — рідні по матері, — каже пан Олександр. — У травні змогли забрати із дитбудинку ще двох хлопчиків. Тож зараз у нас 10 дітей (6 хлопців та 4 дівчинки). Наймолодшій — півтора року. Загалом 10 діток — це максимальна кількість для будинку сімейного типу”.
Дітей подружжю пропонувала соціальна служба. “У всіх них психологічні травми, — розповідає пан Олександр. — Спочатку було особливо важко. Хтось замикався у собі, дехто щоночі два-три рази вставав з ліжка і біг несвідомо у невідомому напрямку. Так було три місяці... Ми з дружиною щоразу пояснювали дитині, де вона і хто поруч з нею”.
Чоловік розповідає шокуючий факт: “З деяких інтернатів дітей випускають повністю голими... Навіть без білизни. Бо державні речі слід віддати. Це роздягання для дитини — додатковий стрес...”
З деяких інтернатів дітей випускають повністю голими... Навіть без білизни. Бо державні речі слід віддати.
Біологічні діти подружжя тепло прийняли нових братиків і сестричок. “Ревнощів нема. Навпаки, допомагають нам. Та й донька наша дуже хотіла сестричку. Тепер має трьох”, — усміхається пан Олександр.
Із появою ще сімох дітей життя родини змінилося кардинально. “Тепер дружина готує фактично щодня для 36 осіб — тобто це сніданки, обіди та вечері для 12-х, — розповідає Олександр Бруневич. — За день наша сім’я з’їдає приблизно 5 літрів супу чи борщу, дві-три буханки хліба. На тиждень потрібно майже 15 кілограмів картоплі. Загалом на продукти витрачаємо понад 20 тисяч гривень упродовж місяця”.
На утримання однієї дитини в середньому потрібно 5 тисяч гривень на місяць. “Отримуємо соціальну допомогу, — каже чоловік. — Але я продовжую працювати приватним підприємцем — заробляю на утримання будинку, біологічних дітей. Щороку маємо подати декларацію про доходи сім’ї і підтвердити, що маємо достатньо коштів на себе та утримання рідних дітей.
Щомісячна зарплата має бути не менш як 10 тисяч. До речі, частину коштів також щомісячно відкладаємо діткам на банківські рахунки”.
Батьки привчають дітей до роботи. “Долучаємо до праці, але не змушуємо, — каже тато. — Із прибиранням нам допомагають, іноді — з приготуванням їжі. Якщо допомагають на городі, в саду чи із заготівлею дров, то завжди отримують винагороду — наприклад, морозиво. Так діти розуміють, що гроші з’являються не просто так, а за працю.
Іноді діти поводяться нечемно. Тоді ми обговорюємо з ними неправильні вчинки. Просто карати — це, вважаємо, неправильно”.
У будинку сімейного типу діти житимуть до 18 років. Або ж до закінчення навчання у професійно-технічному чи вищому навчальному закладі. Насамкінець подружжя Бруневичів каже: кожен зможе і після досягнення повноліття звертатися до них за батьківською порадою, мама й тато завжди чекатимуть своїх дітлахів у гості.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також вражаючі розповіді рятувальників, які працювали у затоплених селах
