“Старенька жінка плаче: тут її рідна хата, кури, свині, гуси... Каже, без неї пропадуть. Ми її хочемо врятувати — а вона відмовляється. Так ту жінку і не евакуювали із села, яке стрімко накривала велика вода”. Це розповідь 35-річного рятувальника Романа Матіїшина. Він евакуйовував мешканців затопленого села Зарічне на Львівщині. Роман та інші рятувальники вражені тим, що люди під час паводка більше боялись за майно, ніж за своє життя.
До Романа Матіїшина, заступника начальника 8-ї Державної пожежно-рятувальної частини міста Стрия, тривожний сигнал надійшов близько третьої ночі. Вирушив з колегами на евакуацію, зі собою мали два човни. “Підпливаємо до одного з будинків, гукаємо господарів, але ніхто не відчиняє, — згадує. — Бачимо — мешканці дому на даху сидять. Виявляється, не хочуть, аби їх евакуювали”.
Тим часом у селі вирувала негода — потоки води змивали все, що було у дворах і будинках, каже Роман.
“Ми бачили, як затоплювало будинки, дороги і поля, — описує ситуацію в селах Буковини Ярослав Макух, начальник Державної пожежно-рятувальної частини №4 УДСНС в Чернівецькій області. — Селяни виносили кіз, курей, свиней на горище, щоби не дістала вода. Багато хто не хотів покидати хату. Наприклад, на хуторі Старий Серафинець затопило 21 будинок. Але ми змогли забрати звідти тільки трьох дорослих і трьох дітей. Інші навідріз відмовилися. Люди, яким понад 90 років, залишалися вдома, ризикуючи життям. Але якби вода далі прибувала, їхні будинки могло просто знести сильною течією!”
“А в Маріямполі на Прикарпатті бабуся покинула затоплену домівку лише після того, як рятівники виловили всіх її курей! — каже Андрій Мельничук з рибоохоронного патруля, який допомагав рятувальникам в евакуації на Прикарпатті. — З іншого господарства човнами евакуйовували котів у мішках”.
З іншого господарства човнами евакуйовували котів у мішках.
Тим часом Ярослав Макух пригадує, як йому доводилось рятувати людей під час повені у 2008 році. Каже: тоді теж чимало мешканців не хотіли покидати свої оселі. Але вода прибувала. “Один чоловік сидів на даху своєї хати. Аби допомогти йому, довелось залучати вертоліт, — каже він. — А найстрашніше, що запам’ятав, — трагедія у Вижниці, де неподалік Черемошу знайшли тіло 13-річного хлопчика, якого течія збила з ніг, і він потонув... У таку негоду треба думати перш за все не про майно, життя людини — дорожче”.
“РЯТУВАЛЬНИКАМ ЗАБОРОНЕНО СПАТИ”
Рятувальники кажуть: найважче працювати проти течії. “Щоби переправити людину із затопленого боку вулиці до службової машини, долали на катамарані проти течії по 500 — 600 метрів, — розповідає Роман. — Загалом до десятка кілометрів за день нагрібали”.
26-річний Богдан Рудий, начальник Державної пожежно-рятувальної частини №7 ДСНС у Чернівецькій області, розповідає про спорядження та умови, в яких працюють. “Одягнені ми в захисні комбінезони із водовідштовхувальної тканини та гумові чоботи, — каже він. — Під час ліквідації повені виходимо на добову зміну. Рятувальникам заборонено спати. Тобто 24 години ми працюємо майже без перерви. Єдиний відпочинок — час на обід”.
24 години ми працюємо майже без перерви. Єдиний відпочинок — час на обід.
Ярослав Макух додає, що подекуди рятувальникам доводиться використовувати “болотоходи”. “Наприклад, “Богун”. Ця машина може пройти крізь болото, воду і хащі. На “Богунах” ми підпливали до найбільше затоплених будинків, — розповідає він. — Також маємо потужний бульдозер БАТ-2. Ця військова машина прокладає шляхи у хащах, чагарниках”.
Нині рятувальники ліквідовують руйнівні наслідки стихії. Для відкачування води на присадибних ділянках та дорогах використовують пожежні машини. Для осушення будинків або підвалів — мотопомпи. Воду згодом зливають у річку.
“У машині, з допомогою якої відкачуємо воду, встановлений танковий мотор із насосом, який може відкачувати по 110 літрів води на секунду, — каже Богдан Рудий. — У присадибні ділянки важко заїхати на великому транспорті, тому доводиться копати траншеї лопатами. Тоді вода сходить у яму, а вже звідти її відкачують мотопомпами. Цю ж техніку використовують для осушення підвалів і будинків”.
Нині у підтоплених селах катастрофічно не вистачає питної води та продуктів. “Ми відкачуємо забруднену воду із криниць та привозимо мешканцям села питну, — розповідає Ярослав Макух. — Також допомагаємо із харчами. Доки не спаде рівень грунтових вод, відкачати всю воду з підвалів та земельних угідь буде неможливо. Тож чимало евакуйованих до свого житла повернуться ще не скоро”...
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, яку погоду синоптики прогнозують у липні
