Іванові Григоровичу — 78 років, Григорію Івановичу — 79. Мешкають вони у селі Ріпнів, на Львівщині. Познайомилися у ранньому дитинстві. Разом ходили до школи, пасли корів, збирали гриби...
Пан Григорій працював у сільському клубі, де крутив кіно та влаштовував музично-танцювальні вечори. Одного такого вечора його другові Івану сподобалась дівчина Марійка. Цього року у липні подружжя відсвяткувало золоте весілля! І Григорій познайомився зі своєю Надійкою, що приїхала в село фельдшеркою, теж на танцях!
Згодом чоловіки разом працювали. “Після служби в армії я пішов вчитися у будівельне училище, — розповідає Іван Григорович. — Найкраще мені вдавалося ставити кахельні п’єци (печі. — Ред.). Цієї справи я навчив свого найкращого колєгу Гринька, і відтоді ми стали працювати разом. Замовлень мали багато, бо мало хто вмів ставити п’єци, у нас були замовники з усієї області!”
В обох чоловіків народилося по дві дочки: в Івана — Оксана та Надійка, а в Григорія — Оксана і Марійка. Нині чоловіки, попри поважний вік, їздять на велосипедах і дають раду на господарці: в пана Івана є кінь, тож він оре землю, а в пана Григорія — пасіка і, звісно, смачний мед!
До речі, чоловіки не п’ють горілки. Зате смакують порічкове вино! І за келихом люблять згадувати цікаві історії зі свого життя.
“Якось давно поїхали ми з Іваном на возі до лісу по гриби, — розповідає Григорій Іванович. — Коли вже поверталися додому, то раптом почули страшний крик. Налякалися тих нелюдських звуків, але пішли на цей галас. Дивимося — а це хлопець, школяр, потрапив у капкан (хтось з мисливців наставив на вепра чи іншого звіра). Ногу тому бідоласі защепило так, що вона вже була синя! Ми з Іваном визволили хлопця, взяли на фіру й повезли додому. Ось так врятували йому життя”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як український пенсіонер переміг газових махінаторів
