Олесь Боярчук ділиться історією, яка вразила його до глибини душі. “Може, саме ця риса допомагає людям жити довше”, — каже чоловік.
53-річний Олесь Аркадійович Боярчук живе у Тернополі. “Я хочу розповісти вам не про себе, а про мого сусіда — Тодося Коваля. Його вчинок вразив мене до глибини душі”, — каже чоловік.
У 2014 році, коли на Сході України почалася війна, волонтери у Тернополі організували збір продуктів та речей для фронту.
“Одного дня нас попередили: вулицею, де ми живемо, буде їхати автомобіль волонтерів — вони прийматимуть передачі на Схід, — пригадує чоловік. — Люди виходили з хат і віддавали, хто що мав: закрутки, сухофрукти, овочі, фрукти, мед...
І ось вийшов мій сусід — 94-річний Теодор Коваль. Він виніс невеликий шматок сала і розпочату пачку макаронів — там залишилося грамів 300. У його домі більше не було продуктів. Але він був готовий віддати останнє.
Волонтери не захотіли залишати старенького дідуся ні з чим, а він сказав їм: “Я маю пенсію, я собі ще куплю. А де візьмуть їжу наші захисники в окопах?..”
Пан Теодор уже помер, а Олесь Боярчук досі згадує про його вчинок. “Думаю, що саме така безкорисливість і щирість — це найкраще і найголовніше у житті. Мені хотілося б, щоб усі були такими щирими, як мій сусід.
Може, завдяки такій мудрості пан Тодось і прожив довге життя, до останніх днів хотів бути потрібним і ділитися добром”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про найважливіше для тих, хто хоче отримати субсидію
