Щодня дворічна Вероніка Коцур стає на стільчик біля вікна і питає: “Тату, коли ти повернешся додому? Де ти?” Дівчинка, яка мов дві краплі води схожа на свого батька, вже ніколи не обійме його. Життя 33-річного заступника командира роти 35-ї окремої бригади морської піхоти Івана Коцура обірвалося під час звільнення села Старомайорське Донецької області.
“Захищати Україну коханий пішов у 2014-му, коли розпочалась російсько-українська війна. Сказав своїй мамі: “Хто як не я?” Воював у Пісках, боронив Донецький аеропорт. Ще там дістав позивний “Вовк”, бо любив бути на самоті. Девізом його життя були слова, адресовані нашим ворогам: “Спасибі вам, шакали, що робите нас сильнішими”, — розповідає дружина Героя Олеся Коцур.
Молода пара познайомилася у Вознесенську. Олеся там працювала бухгалтеркою у школі, а Іван — служив.
“Чорнявий, високий, мужній — цим він мене підкорив, — згадує Олеся. — А ще часто робив сюрпризи, приїжджав без попередження з великим букетом квітів. Я чекала та молилась, коли Іван був на передовій. У 2020 році він повернувся з каблучкою, яку купив у Волновасі, та освідчився. А наприкінці року народилася наша Вероніка — копія татуся. Пам’ятаю, як Іван повертався з добового чергування втомлений, але очі його сяяли щастям, коли брав дитину і йшов на прогулянку”.
Повномасштабне вторгнення застало Івана Коцура у Вознесенську, що на Миколаївщині.
“Мій чоловік завадив проникненню ворожого десанту на територію місцевого аеродрому. За це його нагородили нагрудним знаком головнокомандувача ЗСУ “За досягнення у військовій службі” ІІ ступеня і підвищили до капітана. У 2023 році Іван перевівся в 35-ту окрему бригаду морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. Мав посаду заступника командира роти, брав участь в обороні Авдіївки, звільняв село Сторожеве на Донеччині. Востаннє ми бачились наприкінці квітня, чоловік побув лише кілька годин поруч. На прощання я просила його берегти себе, ми ще мріяли про синочка. Та не судилось...”
14 червня 2023 року в районі села Старомайорське Донецької області капітан Іван Коцур їхав в одній з машин на завдання.
“Раптом почався ворожий мінометний артилерійській обстріл. Іван зазнав смертельного поранення, — каже Сергій Козачинський, пресофіцер 35-ї окремої бригади морської піхоти. — Він був справедливий і чесний воїн. Завжди дбав про кожного підлеглого і захищав, якщо стикався з якоюсь несправедливістю. Його незламністю та патріотизмом захоплювалися всі”.
Іван, за словами дружини, заслуговує на найвище державне звання — Героя України (посмертно) із врученням ордена “Золота Зірка”. Саме тому родина зареєструвала петицію на сайті президента, яка вже набрала понад 25 тисяч голосів.
