У грудні 2020 року Юрій Коваленко підписав контракт із ЗСУ на три роки. Воював під Авдіївкою, а з початком повномасштабного вторгнення захищав від окупантів Чернігівщину, Київщину та Донеччину. Загинув 14 березня 2023 року на Луганщині внаслідок прямого влучання з ворожого танка. Воїн тиждень не дожив до свого 57-ліття.
Понад 17 років Юрій Коваленко брав активну участь у розкопках Батурина. Відкрив головний храм гетьманської столиці — собор Живоначальної Трійці, знайшов усипальницю родини відомих меценатів Терещенків. Написав понад 70 наукових праць. А дисертацію захистив уже під час служби у ЗСУ, у 2021 році, здобувши науковий ступінь кандидата історичних наук.
“Археологією чоловік марив з дитинства, — каже дружина Героя Оксана Коваленко. — Ще малим ходив вулицею й шукав усілякі пляшечки, черепки, а потім це все ніс додому, мив і сушив... Після школи Юрій пробував тричі вступати на історичний факультет, але все не вдавалося. Уже в зрілому віці здобув фахову освіту на омріяному факультеті КНУ імені Тараса Шевченка”.
З 1999 року Юрій Коваленко працював в історико-культурному заповіднику “Глухів” на посаді завідувача науково-дослідного відділу. “Юрій дуже скрупульозно досліджував поховання Терещенків у Трьоханастасіївській церкві у Глухові. Спочатку провів опитування населення, потім звернувся до документальних джерел, візуально обстежив нижній храм у склепі”, — розповідає заступниця гендиректора історико-культурного заповідника “Глухів” Світлана Жукова. Вчений і його колеги відшукали так багато артефактів, що у 2008 році на основі цих знахідок у Глухові відкрили Музей археології.
А ще чоловік дуже любив музику і мав гарний голос. До прекрасного заохочував і своїх доньок, а згодом — маленьку онучку. До речі, у 1991-му Юрій навіть взяв участь у музичному фестивалі “Червона рута”, що проходив у Запоріжжі. Там 25-річний хлопець виступив з авторською піснею “Дума про Гетьманщину”, присвяченою Батуринській трагедії 1708 року. Мав власний музичний гурт “Трактир”.
“Юра був людиною, яка не знала, що таке диван, — згадує Оксана. — У вільний від роботи час господарював у батьківському селі: купив десятки яблунь, черешень, 30 сортів винограду. Навіть вино робив і пишався, що воно своє. Останніми роками Юра навчився плести великі кошики з лози і майже всі роздавав друзям та знайомим. А ще чоловік захоплювався дайвінгом. Він закінчив курси підводної археології, не раз їздив в експедиції до Криму”.
З початком війни у 2014 році Юрій Коваленко приєднався до гуманітарної місії “Чорний тюльпан”. Його зусиллями вдалося знайти, ідентифікувати та передати рідним для перепоховання тіла сотень українських воїнів, які загинули у боях під Іловайськом і Дебальцевим. За ці заслуги у 2017 році Юрія Коваленка нагородили грамотою Президента України і відзнакою Міноборони. Зібрані ним факти та фотовідеофіксації злочинів російських військ були використані у книзі “Іловайськ”. “Свою роботу Юра виконував дуже ретельно, з науковим підходом. Щоразу привозив сотні фото. На місці все фіксував: де лежав воїн, що було поряд, скільки там було машин, який жетон мав солдат”, — розповідає Оксана Коваленко.
...Воїна поховали у рідному селі Некрасове на Сумщині. Тіло Героя привезли додому волонтери “Чорного тюльпана” — тією самою машиною, якою Юрій Коваленко у 2014 році вивозив тіла загиблих українських воїнів з Донеччини.
