Більш як половину свого життя житомирянка Тетяна Хуторна пропрацювала у правоохоронних органах. А на початку 2023-го стала медикинею полку “Сафарі” об’єднаної штурмової бригади Нацполіції “Лють”. Загинула восени минулого року в Торецьку, зазнавши численних поранень, але до останку намагаючись надати допомогу побратимам.
“Наш тато працював у державній автоінспекції, а потім — дільничним, — розповідає Надія Хуторна-Мельник, рідна сестра медикині. — І коли постало питання вибору професії, Тетяна заявила, що бачить себе у правоохоронних органах. Мама сестру відмовляла, мовляв, робота важка, небезпечна, не для дівчини. Але Таня вступила до Національного університету внутрішніх справ, здобула кваліфікацію юриста. Далі навчалась у Житомирському училищі професійної підготовки працівників міліції. З 2007 року працювала у конвойній службі, потім — старшим слідчим, старшим інспектором чергової частини районного відділу поліції, оперуповноваженою карного розшуку. Дослужилась до звання капітана, має безліч подяк, почесних грамот, відзнак. Сімейне життя у сестри не склалося, вона сама виховувала дочку Настю, якій тепер 13 років. Взяла квартиру у кредит і багато часу проводила на роботі, щоб дати дитині гідне майбутнє”.
У перші дні великої війни Тетяна Хуторна чергувала з колегами на блокпостах. А в січні 2023-го долучилась до штурмового полку бригади “Лють”. “Сестра не раз казала: якщо всі виїдуть за кордон, то хто воюватиме за нашу країну? Вона не мала медичної освіти, але пройшла курси бойового медика й отримала відповідні сертифікати, — додає співрозмовниця. — Служила на Донеччині. Сміливо йшла в бій нарівні з чоловіками, рятувала життя воїнів не лише зі свого полку, а й з інших підрозділів. У вересні 2024-го сестра отримала почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського “За збережене життя”. У війську Тетяні дали позивний “Відьма” за незвичайні очі та вміння злагоджено діяти. На фронті сестра познайомилася з воїном Романом, який став її другою половинкою. Обоє були дуже щасливі. Але, на жаль, під час бойового завдання Роман зник безвісти”.
А 12 жовтня минулого року не стало й Тетяни. 38-річна медикиня загинула під час виконання бойового завдання в Торецьку. “Був дуже важкий бій, окупанти били зі зброї всіх видів. Сестра рятувала поранених і в той момент один з уламків снаряда поцілив їй у голову. На день народження Насті її маму привезли додому у домовині”, — з болем каже Надія Хуторна-Мельник.
