Василь Васильович — родом із села Пасічна Надвірнянського району, що на Прикарпатті. Нині тут близько 7 тисяч жителів. Найбільш пам’ятною подією свого життя читач “Експресу” називає вибір церковної конфесії у рідному селі.
“Коли я був малим, у Пасічній мали одну невелику церкву-капличку, бо храм згорів у роки Другої світової війни, — згадує пан Василь. — Але навіть та маленька церква, яка належала до Московського патріахарту (як і всі у радянські часи), існувала радше про людське око. У великі свята на двері вішали великий комірний замок, щоб люди не ходили на богослужіння”.
29 жовтня 1989 року Українська греко-католицька церква вийшла із підпілля. У колишній капличці став правити 82-річний священник Степан Кисілевський, що дістав пресвітерські свячення у 1934 році від митрополита Андрея Шептицького.
“Настали переломні часи, коли треба було зробити вибір конфесії — православна, яка тоді ще була Московського патріархату, чи греко-католицька, — веде далі Василь Васильович. — Почалося протистояння між двома конфесіями. Я у ті роки обіймав адміністративну посаду (Василь Васильович був головою сільської ради. — Авт.) і був змушений мирити всіх між собою, шукати компроміс.
Настали переломні часи, коли треба було зробити вибір конфесії — православна, яка тоді ще була Московського патріархату, чи греко-католицька.
Спершу ми запровадили дві служби Божі у церкві: одна конфесія — вранці, друга — пополудні. Та згодом вирішили організувати вибори: у клубі поставили скриньки, кожен міг проголосувати за певну конфесію. І перемогла греко-католицька! Конфліктів у нашому селі щодо віри і церкви більше не виникало. Так ми відроджували УГКЦ”.
Василь Васильович каже, що нині у селі, крім згаданої церковці, є чотири нові храми — усі греко-католицькі. “Ця перша, стара — святої Параскеви, ось 10 листопада буде храмовий празник, — каже чоловік. — Радий, що наше село причетне до відродження УГКЦ!”
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про підсумки виборів-2020
