Борис Дідур шість років служив у поліції й був одним із перших серед правоохоронців Тростянця, хто виявив бажання піти на фронт. У лютому минулого року старшого лейтенанта зарахували на посаду інспектора взводу штурмового полку “Цунамі” окремої бригади “Лють”. Понад сім місяців боєць воював на одному з найгарячіших напрямків — Бахмутському. Загинув 26 серпня 2023 року, зазнавши несумісних з життям поранень.
“Мені здається, що Бориса любили всі, хто його знав. Толерантний, щирий, принциповий, — всі ці риси були йому притаманні, — розповідає Юлія Дідур, дружина бійця. — Він навчався у Тростянецькій загальноосвітній школі №2, у Тульчинському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Опісля вступив в Одеський державний університет внутрішніх справ. З 2017 року працював інспектором ювенальної поліції у Тростянці. Багатьом неповнолітнім він не дав схибити та зіпсувати собі життя. Попри молодий вік, Борис умів знайти підхід до кожного”.
Юлія і Борис виросли на одній вулиці, бавилися в одній пісочниці. Та серйозні почуття між ними виникли вже коли обоє працювали. Молоде подружжя виховувало сина Кирила. Хлопчик дуже любив проводити час із татом, який нерідко брав його із собою на риболовлю.
“Тепер лише фото нагадують про ті щасливі й рідкісні миті, — додає з сумом співрозмовниця. — Адже Борис дуже багато часу проводив на роботі. Коли восени 2022 року ЗСУ деокупували Харківщину, правоохоронці забезпечували там дотримання правопорядку, документували воєнні злочини. Борис також поїхав туди — на три місяці. Повернувся вражений історіями тих, хто пережив російські тортури й полон. Якраз тоді з колишніх і чинних працівників поліції створювали бригаду “Лють” — воєнізований підрозділ поліції особливого призначення. І Борис записався туди. Мене це приголомшило. Але чоловік був непохитний. Казав: після того, що побачив, працювати у відділку не хоче — мусить воювати, країну боронити. 10 лютого 2023 року Бориса зарахували на посаду інспектора взводу штурмового полку “Цунамі” окремої штурмової бригади “Лють”. Він опанував ручний протитанковий гранатомет. У дитинстві батько називав його Босиком. Тому за позивний взяв “Бос”.
Старший лейтенант поліції Борис Дідур служив на Бахмутському напрямку, під Кліщіївкою.
“Після першого виходу на позиції чоловік розповів мені, що із РПГ підбив ворожу БМП, в якій перебувала горезвісна ворожа група “Привид” із 15 осіб. Борис потім не раз просився на такі завдання, — зазначає дружина. — 26 серпня 2023 року наших штурмовиків стала накривати російська артилерія. Вони мали відійти з позицій. Командир усіх зібрав, повертається — а Борис перезаряджає гранатомет, щоб дати відсіч. Він був з тих, хто б’ється до кінця. І в той момент прилетів снаряд. П’ять днів побратими не могли забрати тіло через шквальні обстріли”.
Поховали відважного бійця в рідному Тростянці, що на Вінниччині. Посмертно Борисові Дідуру дали звання капітана поліції та відзначили двома нагородами — “Хрестом хоробрих” і медаллю “Захисник Вітчизни”.
Петиція щодо присвоєння звання Героя України (посмертно) Дідуру Борису Анатолійовичу
