Андрій Нікончук із Володимир-Волинського, що на Волині, служив за контрактом у зенітно-ракетному полку. 24 лютого ніс бойове чергування у районі міста Вишгорода, прикривав разом із побратимами Київську ГЕС — важливий стратегічний об’єкт. Коли до позицій зенітників наблизилась ворожа авіація, вони вступили в бій. Авіація не вразила українські позиції. Але невдовзі вороги вирішили обстріляти їх ракетами. Одна з них вибухнула на позиції зенітників. Солдат Нікончук, який до останнього подиху виконував бойову роботу з виявлення повітряних цілей, загинув.
“Андрій був надзвичайно відповідальним та хорошим хлопцем, — каже Ірина Костюк, директорка Володимир-Волинської школи, де боєць навчався з 5-го класу. — Завжди допомагав бабусі, з якою жив, по господарству”.
Мама Андрія рано померла. Батько його з братом не виховував. Тож хлопці жили разом із бабусею.
“Мій брат мріяв дбати про дітей, які втратили батьків, адже й сам ріс сиротою. Він хотів допомагати дитячим будинкам”, — розповідає 28-річний Павло Нікончук.
Після школи Андрій здобув освіту електрозварника, а потім вчився у технічному училищі й вісім років працював у колійній бригаді на залізничній станції у місті Ковель.
Друзі кажуть, що Андрій вирізнявся своїм почуттям гумору, оптимізмом та життєрадісністю.
“У нього була дуже гарна усмішка й сміх, який заряджає, такий дуже щирий, — розповідає подруга Андрія Катерина Пельц. — Андрій був добрим другом, завжди готовим допомогти”.
Андрій брав участь у Революції Гідності. А опісля замислився про службу в армії. “Згодом підписав контракт зі Збройними силами. Обрав ракетні війська. Казав, що йому дуже подобається військова служба, — пригадує брат Андрія. — 24 лютого був його перший досвід участі в російсько-українській війні. В останній нашій розмові брат коротко сказав: “Не хвилюйся, все буде добре”. Намагався заспокоїти...”
Перший день повномасштабної війни росії проти України став фатальним для Андрія. Він загинув від удару ракетою на позиції несення служби.
“Утім про це стало відомо не одразу. Я дуже сподівалась, що він живий, — каже Катерина. — Думала, що його просто не можуть знайти. Та потім мені написав побратим Андрія. Повідомив про загибель. Було дуже важко, я цілу ніч не спала, плакала. Гірко втрачати таких хороших людей...”
Президент присвоїв йому звання Героя України посмертно.
ДО СЛОВА
Зенітні ракетні війська — рід військ, призначений для забезпечення у взаємодії з іншими родами протиповітряної оборони важливих адміністративно-політичних центрів, промислово-економічних районів, угруповань Збройних сил та інших важливих об’єктів.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також історію 48-річного льотчика-винищувача, який загинув у повітряному бою, прикриваючи побратимів
