Життя подружжя Блудових змінилось у листопаді минулого року. Якось після чергової ранкової пробіжки на 10 кілометрів Олексій сказав дружині, що йому варто зробити паузу зі спортом. Самопочуття чоловіка стало різко погіршуватися.
Того ранку Олексій розповів дружині, що почав дивно бачити: ніби картинки перед очима змінюються слайдами. Невдовзі на його ногах з’явились великі крововиливи, а в ротовій порожнині — рана, яка кровоточила.
Після консультації лікарів подружжя звернулось до Черкаського обласного онкодиспансеру, де в Олексія Блудова взяли пункцію кісткового мозку. “Апластична анемія”, — такий діагноз встановили медики. “Науці невідомо, чому розвивається ця хвороба, — пояснює 30-річна дружина Олена Блудова. — Імунітет “вбиває” роботу кісткового мозку, сприймаючи власні клітини як чужорідні”.
Олексій почав медикаментозне лікування — імуносупресивну терапію. “Це мало би “перезапустити” роботу кісткового мозку”, — каже Олена Блудова. Але організм Олексія не відреагував.
Тоді медики вирішили шукати донора для трансплантації кісткового мозку, перевірили на сумісність рідного брата пацієнта, але результат виявився незадовільним. Відтак подали запит до Світового банку донорів.
“Виявився лише один донор, — каже пані Олена. — Але це була старша від Олексія жінка, яка народила п’ятьох дітей. Ще й збіг білків крові становив 9 з 10. Тож це був дуже поганий варіант”.
Та раптом з’явилась надія! Київський “Охматдит” саме отримав ліцензію на лікування дорослих пацієнтів. Там Олексію діагностували “мієлодиспластичний синдром”. “Це захворювання системи кровотворення, яке супроводжується порушенням дозрівання клітин, їхньої будови і функцій, — пояснює Олександр Лисиця, завідувач відділення трансплантації кісткового мозку “Охматдиту”. — І може трансформуватись у гостру мієлоїдну лейкемію”...
“Олексію запропонували провести типування на сумісність з нашим п’ятирічним сином Макаром, — каже Олена Блудова. — Виявилось, що його кістковий мозок підходить Олексієві!
Олексію запропонували провести типування на сумісність з нашим п’ятирічним сином Макаром.
Макар розумів, що тато хворий, і дуже через це переживав, адже страшенно любить його. Почувши пропозицію врятувати тата, одразу погодився! Попри те, що він дуже боїться лікарень, уколів...”
Щоразу, йдучи на процедури, Макар зі сльозами казав мамі: “Мені дуже страшно, але я знаю, що це потрібно таткові”. Сміливому хлопчикові встановили підключичний катетер і двічі на день протягом тижня вводили препарати для стимуляції виведення стовбурових клітин з кісткового мозку в кров. А тоді протягом двох годин їх забирали.
У той же час медики готували до трансплантації його батька. “Все минуло добре, — радіє Олена Блудова. — Чоловіка виписали з лікарні, але двічі на тиждень він приходить у лікарню для контрольного огляду й здачі аналізу крові”. Так триватиме до пів року після дня трансплантації.
“Стан пацієнта стабільний, — запевняє Олександр Лисиця. — Він ще отримує лікування для формування в організмі імунологічної толерантності, аби клітини донора звикли “жити” в інших умовах”. Макар же чекає, коли татко повністю одужає. “Хочу, щоб ми разом поїхали на море!” — каже маленький рятівник.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як українці зустрічають ЗСУ у звільнених селах і містах
