У червні відзначають Міжнародний день друзів. Історії, які ми розповімо у цьому тексті, ідеально ілюструють, що таке справжня дружба. Вона щира, жертовна, надійна. І перевіряється передусім у біді.
...25-річний Юрій Закопець зі Львова планував працювати маляром-реставратором. У 2014-му, коли почалася війна, він узяв до рук зброю. Тепер “Калина” — командир взводу 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила.
У 2014 році він служив у батальйоні другої штурмової роти на посаді медика-стрільця. “Ми виїхали з Бахмута звільняти Попасну від окупантів. На в’їзді терористи влучили по мосту. Одна половина обвалилася... Ми пробиралися частиною, що вціліла”, — розповідає Юрій.
Коли бригада українських військових зайшла в місто, вороги влаштували засідку. “Штурм Попасної був важким. Хтось “злив” ворогові інформацію про наше переміщення. У Попасній терористи відкрили перехресний вогонь. Ми опинилися у котлі. По наших позиціях гатили з поля великокаліберними мінометами, із житлових будинків відкрили вогонь із кулеметів. Так був поранений мій побратим Олег Івахнюк”, — пригадує боєць.
Куля потрапила йому в ногу вище коліна, в артерію, Олег втрачав багато крові. Юрій, незважаючи на обстріли, кинувся надавати йому першу медичну допомогу. В аптечці не було джгута для зупинки кровотечі, але Юрій не розгубився: “Схопив свою наплічну сумку, відірвав від неї шкіряний ремінець, перемотав ним ногу товаришу — відтак кровотеча зупинилася”.
Юрій зробив побратимові укол знеболювального, озирнувся навколо і зрозумів, що всі бійці батальйону вже відступили. “Ми залишилися удвох — я і поранений друг, — пригадує боєць. — На щастя, на допомогу нам прийшов командир другого взводу, допоміг віднести пораненого Олега до автобуса”.
А у 2015-му Юрій проходив службу в 93-й механізованій бригаді у Пісках. “Якось почався обстріл... Я був поряд із побратимом — із позивним “Гук”. Міна розірвалася за 5 метрів від нас, — ділиться “Калина”. — Я машинально прикрив товариша собою. Він залишився неушкодженим, а я отримав багато поранень: перебиті ноги, відірваний палець на руці та травму щелепи, через яку довелося вставити імплант...”
Я машинально прикрив товариша собою. Він залишився неушкодженим, а я отримав багато поранень: перебиті ноги, відірваний палець на руці та травму щелепи, через яку довелося вставити імплант...
...15-річний школяр Сергій Гловіцький із села Угринів на Тернопільщині врятував найближчого друга — Сергія Думу. “Це сталося 13 січня, — пригадує хлопець. — Ми з друзями пішли до сільського клубу на репетицію. Керівниці так і не дочекалися, стали грати в теніс. Раптово пролунав гучний вибух”.
Сергій Гловіцький
За мить усе навколо палало, крізь дим не було видно, де вихід. “Та нам вдалося вибігти надвір, — каже школяр. — Там я побачив, що Сергія поряд нема”. Сміливий хлопець кинувся назад у полум’я: “Я не думав про себе, хотів врятувати друга. Вирішив, що без нього не повернуся, — каже хлопець. — Знайшов... Сергій лежав під сценою. Я спробував підняти його, щоб винести на руках, але тіло виявилося дуже важким. Тим часом полум’я стало ще більшим. Тож я швидко схопив його за каптур і потягнув до виходу”.
Двоє друзів відновлювалися після опіків у сусідніх палатах місцевої лікарні. “Коли Сергій Дума прийшов до тями, то передав мені через маму слова подяки”, — згадує Сергій Гловіцький.
До речі, хлопець свій вчинок героїчним не вважає: “Подяки мені не потрібно, адже я вважаю, що це обов’язок друзів — виручати одне одного з будь-якої біди”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як заради пам’яті про коханого дівчина пройшла складні перешкоди і стала морським піхотинцем
