Солдат Іван Крохмаль служив у Могилів-Подільському прикордонному загоні імені Героя України старшого лейтенанта В’ячеслава Семенова. 31 січня 2023 року ворог поцілив протитанковою керованою ракетою в автомобіль, у якому їхав військовий разом побратимами. “Машина палала, немов смолоскип”, — згадує його командир.
“Я віддала б усе на світі, аби повернути сина. Він мені був даний Богом, — розповідає Таїсія Крохмаль, мама Героя. — За своє коротке життя Іван мав з тисячу друзів, завжди усміхнений, привітний, його обожнювали всі. Жодне свято у селі не обходилось без нього. У 2002 році після закінчення школи син вступив до Зозівського професійно-технічного училища, де здобув професію водія. У січні 2015 року Івана мобілізували в прикордонні війська. Через півтора року він повернувся з АТО та влаштувався водієм. Паралельно навчався в Іллінецькому державному аграрному коледжі на агронома. Згодом Іван знайшов дуже хорошу роботу в Києві, виконував обов’язки монтажника, водія, їздив у відрядження за кордон. Син допоміг нам зробити ремонт будинку, облаштувати свердловину”.
24 лютого 2022 року Іван Крохмаль перебував у Німеччині. Не роздумуючи, повернувся в Україну.
“У той час, коли інші чоловіки втікали від вибухів, мій син рвався боронити державу, — продовжує співрозмовниця. — Начальник відмовляв його, просив залишитись, але Іван був непохитним. Він сказав: “Треба вибити окупантів з рідної землі. І тоді я обов’язково повернуся”. У перший тиждень великої війни син був уже вдома. Декілька разів Іван їздив у Гайсинський військкомат, проте його не брали за станом здоров’я. Зрештою він домігся свого. Служив у групі наземної розвідки в Могилів-Подільському прикордонному загоні. Спочатку воював на Чернігівщині, далі — на Донеччині”.
Життя захисника обірвалося 31 січня цього року в Бахмуті. Ворог поцілив із ПТУРа в автомобіль прикордонників.
“Машина палала, немов смолоскип. Всі, хто був у ній, загинули миттєво, — пригадує командир Могилів-Подільського прикордонного загону Олег Ковальчук. — Іван був хорошим воїном”.
Солдата поховали в рідному селі Кантелина, що на Вінниччині. Посмертно його нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
