Іван Богдан із Закарпаття приєднався до лав ЗСУ на початку повномасштабного вторгнення. Служив в 93-й окремій механізованій бригаді “Холодний Яр”. Після важкого поранення повернувся на передову. Воїн поліг на Донеччині...
“Коли Росія почала повномасштабний наступ й Іван зібрався на війну, я стала його відмовляти: “Куди ж ти йдеш? У тебе — діти”, — каже Марія Лакатош, сестра дружини Героя. — Але він сказав, що це обов’язок кожного чоловіка, зібрав речі й вирушив на фронт”.
Виріс Іван Богдан у родині, де було четверо дітей. Дитинство провів, працюючи у господарстві, — допомагав батькам. “Іван відслужив в армії і зустрів мою сестру Надію. В неї вже був хлопчик віком 11 місяців, але життя з батьком дитини не склалося. А з Іваном вони жили душа в душу. Виховували разом восьмеро дітей: Івана, Таню, Сергія, Іванку, Віталика, Надію, Христину і Марію, — каже пані Марія. — Минулого року горе спіткало нашу родину: 48-річна Надія померла. У неї стався широкий інфаркт серця. Іван дуже побивався”.
Свояк, зі слів Марії, мав золоті руки. Сам побудував чотирикімнатний дерев’яний будинок зі смереки. “Також мені звів будинок. Мій чоловік пиячив, я пішла від нього із дітьми, то Іван подбав, щоб мала дах над головою, — каже жінка. — І своєму старшому синові хату збудував”.
Діти згадують, що батько ніколи не сварив їх, старався кожному допомогти із домашніми завданнями, іноді просто заплющував очі на погані оцінки. Він мріяв, щоб усі його діти жили щасливо і в злагоді.
“Батько завжди турбувався про всіх дітей. Що б я не попросив, ніколи не відмовляв. Казав, що хоче ще не раз потримати на руках свою онуку”, — додає старший син Іван.
На фронті Іван Богдан дістав осколкове поранення, лікувався у столиці, але повернувся у стрій. У квітні мав приїхати у відпустку. Востаннє зі своячкою вони спілкувалися за чотири дні до Іванової загибелі. “Його голос був стривожений. Він про єдине просив: “Моліться за мене, бо годі уявити, як тут страшно. Може, я не повернуся звідси. Подбай про моїх дітей”, — каже Марія.
Востаннє на зв’язок із рідними воїн виходив 25 березня із Бахмуту. 29 березня під час запеклих боїв з окупантами Іван Богдан загинув.
Героя поховали у рідному селі Родниківка. Опікунство над меншими дітьми Івана Богдана оформила сестра його покійної дружини.
