За виявлені мужність та героїзм киянинові посмертно присвоїли звання Героя України та удостоїли ордена “Золота Зірка”.
В’ячеслав Єрко з дитинства марив небом, тож подав документи у Національний університет Повітряних сил імені І. Кожедуба, що у Харкові. Після закінчення вишу служив на Київщині — у Василькові, в 40-й бригаді тактичної авіації. До речі, літав на винищувачах МіГ-29. Не раз казав: “За його штурвалом ти відчуваєш свободу...”
“Коли російські окупанти розпочали цинічний наступ на Україну, В’ячеслав Єрко був одним із перших, хто вступив у запеклий повітряний бій з ворожою авіацією, — каже Тетяна Буліч, прессекретарка бригади. — Ще 24 лютого командир авіаційної ескадрильї виконав чотири бойові вильоти. Забезпечив прикриття виведення з-під удару наших літаків, згодом двічі не допустив завдання російською авіацією ударів по наземних цілях і в складі пари знищив декілька Су-25.
Під час свого останнього вильоту підполковник “утилізував” у повітряному бою ще один літак противника. Сутичка була тривалою. В якийсь момент його винищувач підбили.
“В’ячеслав встиг катапультуватися, — каже пані Тетяна. — Проте російські солдати одразу ж пошкодили парашут льотчика. На жаль, другий не розкрився, і військовий загинув. Сталося це у Київській області. А за декілька днів, 28 лютого, за той бій президент нагородив захисника орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня”.
Оскільки на тій території постійно тривали обстріли, тіло В’ячеслава Єрка забрали місцеві жителі. По шолому зрозуміли, що це наш — українець. Своїми силами люди тимчасово поховали льотчика неподалік місця його загибелі. Зробив це колишній “афганець”. На могилу поклав другий парашут та військову форму. І всі 40 днів ходив наглядати за нею, аби ніхто не пошкодив.
“На початку квітня, коли до населеного пункту зайшли українські військові, місцеві жителі показали місце поховання, і було проведено ексгумацію, — каже Тетяна Буліч. — 9 квітня В’ячеслава Єрка перепоховали з військовими почестями на Алеї Слави у Василькові”.
Під час прощання навіть мужні воїни не стримували сліз, адже для кожного з них він був побратимом, який завжди готовий підставити своє плече. До нього не раз звертались за порадою досвідчені бійці, бо знали, що він — професіонал.
Побратими пілота і керівництво бригади тактичної авіації повітряного командування “Центр” запропонували перейменувати столичну школу №2 імені Д. Карбишева, де колись вчився Герой, на його честь. Колектив підтримав це рішення одностайно.
Додамо, що у Героя України В’ячеслава Єрка залишились дружина і дві донечки.
