У 2020 році Валерій Гудзь залишив посаду командира 24-ї механізованої бригади й став слухачем Національного університету оборони. Та як тільки почалось повномасштабне вторгнення Росії в Україну, 51-річний вояк повернувся до служби — для підсилення.
“Вся родина Валерія Гудзя — військові, — розповідає офіцерка ЗСУ та військова письменниця Олена Мокренчук. — Він навчався у Рязанському вищому повітрянодесантному училищі, там познайомився зі своєю дружиною Маргаритою. Вони одружились, невдовзі переїхали до України, народили сина та доньку”.
Донька Ганна займається легкою атлетикою, син Владислав — офіцер ЗСУ, учасник російсько-української війни та майстер спорту з боксу, який уже має на своєму рахунку 200 переможних боїв.
“Валерій і його дружина разом служили в аеромобільній десантній 79-й бригаді, — каже співрозмовниця. — Його звільнили, бо якось він заступився за новобранця, якого ображали старші за посадами... Після цього Валерій організував патріотичний клуб, тренував у Борисполі, де жив, боксерів, які були у захваті від свого наставника. Потім воював у зоні АТО.
Я з Валерієм Федоровичем познайомилась під Волновахою, працюючи військовою журналісткою. Перше, що мене вразило, — його абсолютний спокій, впевненість. Подумала — він знає те, чого я не знаю...”
Пані Олена пригадує одну з найбільш вражаючих історій — коли під час бою на Донеччині командира бригади, де служив Валерій Гудзь, вбили. “Тоді Валерій Федорович вистрибнув на танк і заявив, що він, майор, приймає командування на себе. В цей момент пролетіла куля, торкнула його праву скроню... Обличчя було в крові, — каже жінка. — Але українські воїни тоді дали відсіч ворогові”.
У Валерія Гудзя було стратегічне мислення й чудова інтуїція. “Не раз він радив покидати якусь позицію, відчуваючи щось недобре, й незабаром туди прилітали “Гради”, — каже співрозмовниця.
Невдовзі Валерія Гудзя призначили заступником командира бригади з підготовки бою. З грудня 2017 року він очолив 24-ту “залізну” бригаду у Львові. Брав участь у боях за Авдіївку, захищав Світлодарську дугу...
“12 березня він загинув на Луганщині — від розриву снаряда”, — каже Олена Мокренчук.
Поховали Валерія Гудзя у рідному Борисполі. Під час церемонії прощання українські бійці відбивали наступ орків, неподалік проїжджали танки, літали ракети...
Валерію Гудзю присвоєно звання “Герой України” з врученням ордена “Золота Зірка”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також репортаж із польового госпіталю
